|
Сім’я - це найбільше багатство кожної людини. Тереба змалечку привчати дітей поважати сімейні звичаї та родину. Виховні заходи на цю тему в школі важливе доповнення до батьківського виховання.
ВИХОВНА ГОДИНА «МОЯ РОДИНА – МОЯ СІМ’Я»
Мета заходу: консолідація зусиль вихователів, педагогів, сім'ї та громадськості з метою створення соціально благополучного виховного середовища, виховання й плекання грамотної, культурної, народно зорієнтованої та духовно розвиненої людини. Виховувати любов до найдорожчої для кожного з нас родини, сім’ї, історії, традицій своєї сім’ї. Прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.
Оформлення сцени: святково прибрана сцена, на стінах вишиті українські рушники, портрети видатних українських жінок-матерів, образ Божої матері, квіти, напис: «Моя родина, моя сім’я…». Стіл застелений вишиваною скатертиною, на столі коровай, хлопці та дівчата в українських костюмах, звучить українська пісня «Чорнобривців насіяла мати».
Вступне слово куратора
Добрий вечір, шановні! Щасливі ми, що народились і живемо на чудовій, зеленій, багатій і славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут корінь роду українського.
Рід – це низка поколінь, які походять від одного предка.
Родовід – це історія поколінь певного роду, перелік, запис, що виявляють й ілюструють походження, послідовність поколінь.
Родина - це природне середовище життя і розвитку дитини, у якому закладаються основи особистості. У розвитку дитини родина виконує такі важливі функції, як регулювання фізичного та емоційного розвитку, вплив на розвиток психологічної статі, вплив на розумовий розвиток, ознайомлення дитини з соціальними нормами, формування ціннісних орієнтацій, соціальна підтримка. Виконанню цих функцій сприяє клімат родинних відносин, режим родинного життя, зміст діяльності, притаманний різним поколінням членів родини.
Сім’я – це, звичайно, мама і тато, сестра і брат, бабуся і дідусь. Сім’я – це група людей, яка складається із чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом під одним дахом.
Формування любові до ближнього починається з відчуття дитиною любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів і бабусь, рідних, близьких, знайомих. Усі ми зобов'язані любити ближнього, бо ж живемо всі на одній Землі, на одній планеті і маємо право на вічне блаженство. Тож повинні один одному допомагати, не чинити зла, робити добро людям. При цьому не забуваймо, що любов між людьми починається від кожного з нас.
— Запитати хочу я, що то є таке сім’я?
Ти секретів не держи! Що таке сім’я, скажи!
— Сім осіб! Сім власних Я! Це і є одна сім’я!
Це батьки і діти їх, якщо дім єднає всіх.
— Як живуть разом усі і бабусі, й дідусі?
А коли нема дітей, що тоді? Нема сімей?
— І дідусі, й бабусі до сім’ї належать всі,
Коли разом всі живуть. Їх тоді сім’єю звуть.
— Ну, а що таке рідня? Я запитую щодня.
Розібрать не можу я, де родина, де сім’я?
— То ж запам’ятай, дружок, що рідня — це той зв’язок,
Що від предків наших йде і по крові рід веде.
— Дядечки й тітки усі, двоюрідні дідусі,
Їх жінки й чоловіки ще й племінники меткі.
— Рід історію веде, з глибини віків іде.
Родовід свій ти вивчай, древо роду пам’ятай!
Ведуча
Шановні гості, любі друзі!
Дозвольте Вас оповістити,
Що готувались ми завзято
Провести свято "Моя родина, моя сім’я…"!
Ведучий
Серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає сім’я, родина.
«Від родини йде життя людини», «Без сім’ї немає щастя на землі»- говорять в Україні.
Ведуча
Сім’я – святиня людського духу, благородних людських почутів: кохання, любові, вірності, піклування. Сім’я – це невсипуща хранительниця національних звичаїв і традицій, пам’яті предків. Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні.
Ведучий
Сьогодні всі ми тут зібралися, щоб краще пізнати себе та близьких нам людей. Адже не випадково в народі кажуть, що у світі існує багато нерозгаданих таємниць, і одна, найбільша серед них, – любов до батьків і дітей.
Ведуча
Бо всі ми обвиті стежками доріг,
Які простяглися без краю.
Початок дороги – це отчий поріг,
Кінець її – хто ж цього знає?
Ведучий
Сім’я – це група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом (під спільним дахом).
Тобто ви живете у своїй сім’ї, серед близьких і дорогих людей.
Ведуча
Ваша сім’я – це ваша маленька батьківщина, в якій ви живете. Ніжно любіть її, бо вона – частинка українського народу.
Кожна сім’я складається з: матері, батька, дітей (тобто, в декого з вас є ще братики і сестрички).
Ідеальна сім’я створюється на основі кохання двох людей протилежної статі. Подружня пара-це вісь сім’ї.
Ведучий
Чоловіка у шлюбній парі найчастіше називають батьком.
Діти ж звертаються до батька ласкавими словами: тато, батечко, татусь, татунечко та інші.
Від слова батько походить слово Батьківщина (вітчизна), а також батьківщина – спадщина від батьків.
Студент 1 «Моя сім’я»
Розкажу вам, друзі, я
Що таке моя сім’я.
Разом дружно проживаємо
І пісні про це співаємо.
Люба матінко моя –
Як пишаюсь нею я.
В неї руки золоті,
Серцем кожного зігріє.
Тато сильний і завзятий,
Він – господар в нашій хаті.
Все майструє, все ладнає,
Бо до всього хист він має.
Дід і бабуся у пошані –
Вони праці ветерани.
Всіх онуків міцно люблять
І як пташенят голублять.
Є у мене ще й брати –
Кращих в світі не знайти.
Ось і вийшло: всіх сім «я»
Знайте, це і є сім’я.
Ведучий
Родина. Сім’я. Затишок. Добробут. Як тісно пов’язані між собою ці поняття. Міцна сім’я – міцна держава.
Ведуча
Роде наш красний! Що може бути прекраснішим від того дня, коли до отчого порога, під рідну батьківську стріху, мов ластів’ята до рідного гнізда, злітаються діти, онуки, правнуки.
Ведучий
Злітаються, щоб низько вклонитися матері, заглянути в її ясні очі, які так часто не стулялися ночами, коли ми хворіли; поцілувати натруджені материнські руки, що так ніжно гладили нас по голівці, оберігали від спеки і холоду, знімали жар із нашого чола, випікали смачний духмяний хліб.
Початок дороги – це отчий поріг…
Ведуча
Батьки і діти, діти і батьки –
Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле
І не на день минувший – на віки!
Ведучий
Жінка – мати, дружина, берегиня сімейного вогнища. Вона завжди створювала затишок і лад у сім’ї.
Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.
Ведуча
Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки, і вечірньою молитвою.
Ведучий
Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «мама» мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилялася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро - добра й вічна Берегиня роду людського.
Ведуча
Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і сміливі воїни, філософи і мудреці, просто добрі люди. “Якби не мамина пісня, - казав один древній історик, - наше життя було б набагато біднішим.”
Студент 1
Найбезкорисніша – це матері душа,
Вона і самовіддана й чутлива.
І доки ще матусенька жива,
Не забувай її красу і силу.
Найбезкорисніша – то мамина краса,
Яка довіку сяє для дитини,
Благословіть же матір, Небеса,
А, Божа Матір, збережи дитину!
Свята і вічна – матері любов,
Серця у мам горять теплом надії,
Тож збережи назавжди ту любов,
Хай мама лиш від щастя молодіє.
І прикростей ти мамі не принось,
Щоб менше плакала вона ночами,
Вона віддасть тобі з натруджених долонь
Своє гаряче серце – серце мами!
Ведучий
Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота, її подарунок – вишитий рушник.
Студент 2
«Пісня про рушник»
Рідна мати моя, ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай а ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник,
Постелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Ведучий
Мати-берегиня роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: "Яка мама, така й доня".
Споконвіку славились українські дівчата і жінки - чепурні, роботящі, добрі, привітні.
Студент 1
Мама! Немає милішого слова –
Ти ж бо життя і творіння основа,
Пензель, перо надихались тобою,
Вічна ти в пісні - з болем, любов'ю.
Студент 2
О матері! Це ж ви нам, ви вручали
Замріяну і ніжну віть...
Навчали з піснями по землі ходить!
Чесними очима
У майбуття зоріть!
Студент 3
Кожна моя дорога –
Зморшка нова у нені,
Кожна моя тривога –
Пасемце сиве у неї –
О, мамо, рідненька!
Пресвяті твої сльози,
Піт і труд, спів і сміх.
Студент 4
Руки ласкаві цілую –
Скільки в них випито сили:
Жали вони і косили,
Прали вони і місили...
Скільки в них випито сили!
Руки красиві - цілую...
Студент 5
Здолала усе
Й заспівала дзвінко
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко.
Зажинки святкуєш,
Сієш барвінки.
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко!
Студент 6
Ти - вся в майбутнім,
Не прагнеш спочинку
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко!
Син : Мамо, дивлюся у теплі ненині очі, з яких відбивається вся блакить рідної землі і запитую :
– А що означає „берегиня”?
Мати: Берегиня, любий мій синку, - це наша оселя, що в ній є і що ми нажили, що приберегли від своїх батьків і дідів.
Чим збагатилися і освятилися – хатнім пожитком: дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадами у цій хаті, все це, щоб знав ти і є берегиня
Звучить пісня у виконанні ____________________ "Мамина вишня".
Ведуча
З образом матері пов'язаний образ рідної неньки - України, мальовничої і прекрасної, страдницької, але невмирущої, оспіваної тисячами жіночих материнських сердець.
Студент 2
Україно! Пречиста мати!
Ти родилась з любистку і м`яти.
Ти зростала волошкою в житі.
Як же можна тебе не любити?!
Як же можна без цього кохання
Зустрічати рожеве світання,
І у полі з дощем розмовляти,
Чи мелодію вітра співати?
Як же можна без віри у тебе
Покохати це лагідне небо,
І квітучий садок коло хати
І метіль пелюсток волохатих?
Ведучий
Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче ввібрали в себе ці сонячні слова. Задовго до народження дитини й до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню чи сина, навіть коли вони давно дорослі, мають своїх дітей, родину.
Ведуча
Чи не тому матері не мають віку? Молода, в літах чи зовсім старенька – мати все одно залишається найближчою та найріднішою.
Студент 3
У черешневий цвіт тебе вдягли роки,
Моя матусенько, моя голубко сива,
І на чолі поорані стежки,
Й на личку доля слід свій залишила.
В очах твоїх небесна голубінь
І доброти у них безмежне море,
Хоч дарувала доленька тобі
Струмочок радості і ріки горя.
В своєму серці не тримаєш зла,
Воно любов’ю, радістю рясніє,
Не раз ти скривджена в житті була,
Та кривду нам завжди прощати вмієш.
Моя матусенько, голубонько моя,
Натруджені і мозолясті твої руки,
Та не згубили ніжності й тепла,
Його тепер даруєш своїм внукам.
Так день за днем у даль злетять роки,
І нас той черешневий цвіт припаде,
Але не припорошить час мої рядки,
Так, як з роками, мати не зів’яне.
Вкраїна – Мати, Мати Пресвята,
І Мати, що усім нам світ дарує,
У слові цьому ласка й доброта,
Любов і ніжність, і життя вирує.
Ведучий
Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про маму.
- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
- Нема того краму, щоб купити маму.
- Матері ні купити, ні заслужити.
- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.
- Добре й неньці, як дитина в славі.
- Мама одною рукою б'є, а другою гладить.
- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині.
- Нема в світі ріднішого, як мати дитині.
- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.
Студент 1
Діалог матері з сином
- Розкажіть мені, мамо, про вишні,
Їх було так багато в саду.
- Були, синку,морози невтішні,
А вони, кого хочеш зведуть.
- Розкажіть мені, мамо, про зорі,
Чи такими були і колись?
- А той, сину, хто виріс у горі –
Він не часто на зорі дививсь.
- Розкажіть мені, мамо, про долю,
Чи людині підвладна вона?
- Наша доля,мій сину,як море –
Той пливе лиш, хто має човна.
- Розкажіть мені, мамо,про роки –
Чи спливають повільно вони?
- Роки, сину, помітні допоки
Матерів пам’ятають сини.
Ведуча
Мати і батько – найближчі й найрідніші люди для кожного з нас.
Ведучий
Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов.
Ведуча
Батько в родині завжди був головою сім ї. І ним, батьком, пишалися. Якщо батько добрий господар, то і родина вся живе багато й щасливо. А якщо глава сім ї не дбає про свою родину, то відразу видно – немає в домі мудрого і доброго господаря.
Батько – розуму навчає!
Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про батька.
- Яка хата – такий тин. Який батько – такий син.
- Як батька покинеш, то і сам загинеш.
- Що робить батько, те й його дитятко.
- Не навчив батько, то не навчить і дядько.
- Батько не той, хто породив, а той, хто спорядив.
- Батькова лайка дужча за материну бійку.
- З батьком суд коротенький.
Студент 2
Татко, таточко, татусь
Найрідніший, милий,
Чи є ще хтось такий в світі,
Кого б так любили?
Немає в світі кращих друзів,
Як я й мій рідний тато;
Із ним ми дружимо так щиро,
Що годі й розказати!
. Я кожного шаную тата,
Хоч як їх тут багато,
Та лиш таким хотів би стати
Розумним, добрим і завзятим,
Як мій, мій рідний тато.
Студент 3
Чи є руки золотіші,
А серце – ніжніше?
Ти – надія і підтримка,
радість і порада,
Наша гордість і підтримка,
Любов і розрада.
Плине час, минають роки,
Але в пам яті моїй
Назавжди залишиш спокій,
Мій татусю дорогий!
Від біди нас захищаєш,
від нещасть і зла,
Нас завжди оберігаєш,
Як птах пташеня.
Студент 4
Як мені вас не любити,
Батьку рідний, нене,
Та ж ви мене згодували
Щирими руками.
Ой нема ніде то в світі,
Як у батька й мами.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить,
Ніхто мене так на світі,
Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,
Дуже гарно вчився,
Щоб я батькові та неньці
Добре відплатився.
Ведуча
Дідусь і бабуся… Це мудрі, досвідчені роками наставники. Слово дідуся не таке суворе й вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи.
Ведучий
Дідусі завжди вміють заспокоїти й дати мудру пораду. Бабусі – це найвірніші подружки. Вони пестять онуків і все їм дозволяють.
Ведуча
Милі бабусі! Ви - сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.
Студент 5
Любий, дорогий наш дідусю,
Ми – твої внучата,
Прибігаємо до тебе
Щастя побажати.
Хоч твоє волосся сивиною
Густо посріблилось,
Ти для нас, дітей маленьких,
Другом залишився.
Студент 6
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити,
Як бути чесним, добрим,
Як по правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди!
Студент 7
Ой бабусенько рідненька,
Чарівниченько любенька,
Твої руки золоті
В невсипущому труді,
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую,
І сьогодні я бажаю:
Хай сонечко тобі сіяє!
Студент 8
Матусю моєї матусі,
Бабусю моя дорогенька,
Присяду я поряд близенько
І ніжно отак пригорнуся.
Попрошу у Бога здоров’я для тебе:
Воно ж тобі треба та й треба.
Я хочу, щоб довго ти жила
Й дітей моїх доброму вчила.
Цілую бабусині натруджені руки,
Що знали в житті любов і розлуки,
Що вміють такий смачний хліб випікати
І людям добро завжди дарувати!
Інсценізація вірша Г.Вієру "Мамо, чому?"
Син. Чом у тебе у косі
Забіліла раптом сивина?
Мати. Від любові, від тривог, надій:
Ти ж у мене один, сину мій.
Син. А в бабусі голова біліш-
То ж мене бабуся любить більш?
Мати. В неї діти - доньки і сини –
Додають, сердешній, сивини.
Син. Чом же тьотя біла, як зима –
В неї ж діток не було й нема?
Мати. Так синочку, біла геть вона
Бо нудьгує цілий вік одна.
І знову __________________ заспіває для наших мам пісню «Молитва»
Ведуча
Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.
Ведучий
Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі й бабусі. Відростки їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я.
Ведуча
Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Потрібно вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево.
Ведучий
Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу!
Студент 1
Вклоняємось всім вам доземно,
Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно
Кладе на вкраїнський рушник!
Студент 2
Бо ж нашому роду – нема переводу!
Хай пісня єднає коріння святі.
Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду
На довгії роки, на вічні віки!
Ведучий
«Без сім’ї немає щастя на землі», - твердить народне українське прислів’я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити.
Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього?
Ведуча
Яких би життєвих перипетіи не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала - завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.
Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім’я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.
Ведучий
Нехай у царстві батьків наших і дітей передаються із покоління в покоління працелюбність і достаток, довіра й подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.
Ведуча
Нехай наші славні родини примножуються і процвітають, зберігають свої традиції та передають їх від роду до роду, від покоління до покоління!
Студент 1
Хоч маленькі ми ще діти,
Мов весняні дрібні квіти,
Величаєм ми родину
Нашу Матір-Україну.
Студент 2
Присягаєм тобі, Мати,
Рідний край наш кохати
І служити до загину
Нашій неньці-Україні!
Ведучий
Країни - як люди, і люди – як країни. Різниця лише в тому, що кожній окремій людині судилося, народившись, здійматися крутими стежками добра над прірвами зла й досягти своїх вершин.
Ведуча
Країни теж народжуються і, як зорі в небі, ледве жевріють або розгоряються яскравими стожарами. Рідко вони гаснуть. Їм судилося сяяти вічно, незважаючи на те що гаснемо ми, люди. Можливо, і гаснемо для того, щоб віддати свій вогонь цьому вічному сяйву Батьківщини…
Ведучий
Україно, рідно моя, мила,
Хто тебе так лагідно назвав?
Хто, зібравши серця свого сили,
Душу ніжну в назву твою вклав?
Ведуча
Може, сонні трави нашептали
Предковічне лагідне ім’я?
Може, в тебе зорі закохались
У колисці вічного буття?
Ведучий
Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родились, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті!
Ведуча
О, Боже, дай повік любити всю родину, рідний край
Де квітка, пташка, моя сім’я, зелений гай,
Де кожна вірна тій землі дитина
Живе єдиним словом: Україна.
( Звучить пісня « Україна»)
Джерело: http://vzvo.gov.ua/innovatsiyni-osvitni-tekhnolohii/379-vykhovna-hodyna-moya-rodyna-moya-simya.html
Класна година «Моя сім’я – моя фортеця»
МЕТА: виховувати любов і повагу до найближчих людей – батька й матері, бажання допомагати їм, вчити всіх членів сім’ї умінню співпрацювати, надавати допомогу один одному, учити бути уважними, чесними, завжди пам’ятати місце , де народився, рідну оселю; формувати почуття обов’язку перед батьками, розвивати творчі здібності дітей.
ОБЛАДНАННЯ: запрошення на свято, український вишитий рушник, хліб,святково прибрана класна кімната, родинні дерева кожної сім’ї, плакати «Сонечко маминої любові» та «Квітка допомоги мамі», роздатковий матеріал, вислови про родину.
ХІД ЗАХОДУ
ВЧИТЕЛЬ. Доброго дня, шановна родино! Щиро вітаємо усіх Вас на нашому святі! Сьогодні ми з Вами прийшли на родинне свято. Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. В родині людина робить свої перші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю. На свято ми запросили матусь і татусів, дідусів і бабусь, для них ми присвячуємо найщиріші слова.
УЧЕНЬ. Є в нашій мові прекрасні звертання
Добрі та щирі, чудові слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива.
УЧЕНИЦЯ. Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамочко рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!
УЧЕНЬ. Я і до тата умію звертатись,
Хочу в словах передати тепло,
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його сонце жило!
УЧЕНИЦЯ. Татку,татусеньку, таточку, тату,
Найкращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе обійняти –
Ти мій порадник, заступник і друг.
УЧЕНЬ. Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:
Бабцю, бабуню. Бабусю моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
Так відчуваю в них лагідність я.
УЧЕНИЦЯ. І до дідуся іду по науку:
Діду, дідуню, навчи в світі жить.
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястим струмочком бринить.
УЧЕНЬ. Слово чарівне! Яка в ньому сила!
Скажеш з любов’ю – і радість росте!
Слово ласкаве народжує крила –
Ви не забудьте ніколи про це!
УЧЕНИЦЯ. Донечку, синку, сестрице, братусю,-
Дружна, велика, весела сім’я!
Таточку, мамочко, бабцю, дідусю,-
Мій оберіг і родино моя!
Пісня «Зеленеє жито, зелене...»
УЧЕНЬ. Рідні мами, рідні тати,
Любі гості, вчителі!
Ми вітаєм вас на святі,
Раді вам, що прибули.
Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру.
УЧЕНИЦЯ. Ви нас теж любіть, рідненькі,
Бо ми діти дорогенькі,
Хочем бути на вас схожі,
І як ви, такі ж хороші.
Хай же наше добре слово
Розквітає веселково.
Діти на дошці формують «Сонечко маминої любові».
ВЧИТЕЛЬ. Сім’я – яке прекрасне слово, воно несе в собі багату спадщину. Кожна сім’я має своє коріння. Отож, спробували пригадати і відтворити зв’язок з минулим наші родини за допомогою родовідних дерев. Знати свій родовід, зберігати про нього пам’ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бажаючі переглянути роботи можуть це зробити по закінченню свята.
УЧЕНИЦЯ. Я не маю з діда-прадіда портрета,
Лиш уява приліта здаля –
Був подібний прадід до поета,
Був подібний він до коваля.
Брав мій прадід виклепану косу
І косив сіножаті – моря,
І лягали хвилями покоси
На сліди старого косаря.
І в годину вранішню чи пізню
Він живою правдою горів,
Як любив він нашу щиру пісню,
Як він ненавидів ворогів!
А життя нового прагне злету
І вітрами звихрює траву.
Я не маю з прадіда портрета,
Але маю гордість родову.
ВЧИТЕЛЬ. А зараз кожна сім’я отримає частину прислів’я – ваше завдання закінчити його.
1. Шануй батька і неньку - / буде тобі скрізь гладенько.
2. Добрі діти – батькам вінець, а / злі діти – батькам кінець.
3. Яке дерево – такі й квіти, які / батьки – такі й діти.
4. Який дуб – такий тин, який / батько – такий син.
5. Який кущ – така й калина, яеа / мати – така й дитина.
6. Сім’я без батька, як / хата без даху.
7. Хто батька-матір зневажає, той / добра не знає.
8. Яке дараво, такі в нього квіточки, які / батьки, такі в них діточки.
9. Добре дитині, коли / добрі батько й матір.
10. При сонці тепло, при / матері тепло.
11. Яка сім’я, / такий і я.
12. Як мати рідненька, то й / сорочка біленька.
13. Як не навчиш дитину в пелюшках. То / не навчиш і в подушках.
14. Малі діти не дають спати, а / великі жити.
Діти формують на дошці «Квітку допомоги мамі»
ВЧИТЕЛЬ. Мабуть, у кожній родині люблять жартувати, якою б засмученою не була людина, та, почувши дотепний жатр, вона обов’язково посміхнеться. Давайте послухаємо гуморески, які нам підготували родини.
ГУМОРЕСКА 1. (Батько, син).
- А ти татку, в школі вчився?
- Учився, Сергійку.
- А то правда, що ти, татку,
Був одержав двійку?
- Було таке, траплялося...
Малий засміявся:
- Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався.
ГУМОРЕСКА 2. (Дідусь, бабуся).
Зубрить дід англійську мову,
Хоч йому вже близько ста.
З словником казки дитячі
Помалесенько чита:
- Пліз, гет май шюз, мендід, бабо! –
Раз повів він мудру річ.
Баба злиться: що це значить?
- Постав валянки у піч.
Вранці бабадіда будить:
- Гей, о’кей! Шурлей-мурлів!
Дід питає: - Що то значить?
- Правий валянок згорів.
ГУМОРЕСКА 3. (Мати,батько).
Мати шиє, поруч сидить батько і дає поради:
- Не поспішай, візьми тррохи вліво, пильнуй, щоб голка була від краю на півсантиметра...
- Ти що здурів? Ти ж зовсім не вмієш шити, а вчиш мене?!
- Але ж і ти не вмієш водити машину, а постійно вчиш мене, коли я за кермом.
ГУМОРЕСКА 4. (Батько, донька).
На дивані сидить тато, розгадує кросворд. Входить донька.
- Тату, допоможи розв’язати задачу.
- Прийде мама - допоможе.
Донька виходить, знову входить.
- Тату, там на кухні кран прорвало, вода тече.
- Прийде мама - відремонтує.
Донька виходить, батько встає. Водить носом, входить донька.
- Що це паленим пахне?
- А, на кухні білизна горить.
- А чому ж ти мовчиш?
- Прийде мама – погасить.
ВЧИТЕЛЬ. Дякуємо родинам за дотепні гуморески.
УЧЕНИЦЯ 1. Ну от і все, ця зустріч – як урок,
Прийшла так швидко, пам’ять відновилась,
І, як в дитинстві, продзвенів дзвінок.
Як добре, що ми всі зустрілися!
УЧЕНИЦЯ 2. Дозвольте сьогодні усім побажати
Багато хороших і сонячних літ,
Дідусям і татам, бабусям і мамам,
Братам і сестричкам. Палкий наш привіт.
УЧЕНИЦЯ 1. Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле.
Хто знає, береже минуле
І вміє шанвать сучасне,-
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!
УЧЕНИЦЯ 2. Вктлоняємося усім вам доземно.
(Виходять усі учні і вклоняються батькам).
ВЧИТЕЛЬ. От і добігає кінця наше славне свято. Я щиро вдячна всім, хто знайшов час і прийшов до нас у гості, всім, хто взяв активну участь у підготовці і створенні нашого свята. Сподіваюся, що такі свята стануть традицією нашої великої родини, адже, школа є також частинкою цієї родини. А закінчити хочу такими словами:
Хай наш незвичайний сімейний урок
Для вас усіх буде, як свято.
Нехай всі родини, як пишний вінок,
Щастям барвистим будуть багаті.
Бабусю шануйте та дідуся,
Мамусю любіть і тата,
Нехай родина дружна уся
Буде на радість завжди багата.
Хай тішиться внуками бабця та дід,
Хай тато та мама радіють дитині,
Хай буде, як дуб, могутнім ваш рід,
Хай злагода й мир запанують в родині!
Пісня «Родина».
ВЧИТЕЛЬ. На все добре! До нових зустрічей!
Автор: Терезюк Олена Василівна,
Джерело: http://metodportal.net/node/15991
Виховна година «Без родини немає людини»
МЕТА:
Ознайомити присутніх із цікавими сторінками життя своїх пращурів, розповісти про сімейні традиції та реліквії. Прокоментувати родовідні дерева, герби та девізи родин. Розкрити моральні основи родини, визначити зміст моральних вимого,що регулюють міжособистісні стосунки в сім‘ї, допомогти учням зрозуміти, у чому цінність родини для кожної людини. Учити уникати конфліктів у стосунках з рідними, контролювати свої думки і вчинки.
Виховувати шанобливе ставлення до батьків, своїх пращурів, до звичаїв, традицій українського народу.
КЛЮЧОВІ ПИТАННЯ:
Родина.
Моя сім’я.
Герб та девіз родини.
Родовідне дерево.
Цікаві сторінки з життя моїх пращурів.
Особисті твори про свої родини.
Гра «Уявний мікрофон»
Вступне слово вчителя.
Від народження кожен із нас перебуває в оточенні своєї родини, яка турбується про нас, допомагає нам. Людина сильна тоді, коли вона не самотня, коли її є кому підтримати, коли в неї є сім’я. Бо сім’я - це наша опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від лиха і негоди, де знаходиш спокій і затишок.
Асоціативний кущ.
Що таке родина? Навіщо вона потрібна? Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте це слово?
Учитель. Родина, родинний дім – це ті стіни, які оберігають нас у мороз і холод від негоди, дають захист у літню спеку, затишок для душі, можливість відчути плече підтримки.
На світі білому єдине,
Як і Дніпровська течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім’я .
В щасливі і тяжкі години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не гасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях
Господиня: Добрий день, шановна родино! Я таки не помилилася, коли сказала «родина», бо гадаю, що сьогоднішнє свято – це єднання нас у велику родину.
Господар: Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі – у славній Україні. Тут корінь українського, що сягає сивої давнини.
Господиня: Все починається від мами, її пісні, доброї казки, ніжної колискової. І кожен несе в серці протягом усього життя цю любов. Кожен каже: «Найкраща мати – моя мати».
Мамо! Немає милішого слова,
Ти ж бо життя і творіння основа,
Пензель, перо надихались тобою.
Вічна ти в пісні – з болем - любов’ю .
Мамо, люба, мамо мила,
Звідки в тебе стільки сили,
Щоби усіх доглядати,
Одягати, годувати?
Приголубити, навчити,
Як та пташка цілий день!
Казку ввечері розкажеш,
А сама не скоро ляжеш,
Ще помиєш, прибереш…
Звідки сили ти береш?
Руки ласкаві цілую.
Скільки в них випито сили:
Жали вони і косили,
Прали і тісто місили…
Скільки з них випито сили:
Руки красиві – цілую…
4.Здолала усе й заспівала дзвінко
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко!
Зажинки святкуєш, мрій сієш барвінки
Лиш ти, рідна мамо, вкраїнська жінко!
Ти вся у майбутнім,
Не прагнеш спочинку.
Лиш ти рідна мамо, вкраїнська жінко!
Тож слава хай лине
І гінко, і плинко.
Тобі, рідна мамо,вкраїнська жінко!
О мамо! Мелодіями молодієш…
Надійно торкатись твого плеча.
Вже стільки вдіяла…
Стільки ще вдієш!
Ти гідна пісень.
І пісні – звучать!(«Два колоьори»)
Господар: Дні дитинства – наче плин води.
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди.
Ти всіх святіша, ненька!
Моя ти, квіточко біленька,
Моя любове, де причал
Знайшли і радість і печаль,
Моя маленька, неозора, моя і втіха і опора, Моя весела і сумна, моя небесна і земна.
Мати заходить у мир,
Буде ним дихати, жити,
Буде той мир боронити.
Мати – її Величність,
Злита із мук і щасть.
Мати усе їй дасть.
Білий калач і суницю,
Мови казкову жар – птицю,
Пісню, крилате кохання –
Вічне і юне страждання
Господиня: Особливо ніжно і тепло хочеться привітати наших бабусь. Тому що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі – найкращі, най лагідніші, найніжніші.
Дай бабусю, поцілую
Сивину твого волосся,
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий вітер срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій вночі шибі.
Люблю Бога, тата й маму,
Люблю всю родину,
Люблю щиро нашу тиху
Рідную хатину.
Нема на світі друга,
Як отець і мати,
Та й милішої над рідну
Я не знаю хати.
Господар: Скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят, – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше життя.
Герби та девізи (4-5 учасників обґрунтовують свої герби та девізи).
Вчитель: А зараз ми перегортаємо наступну сторінку. Вашій увазі пропонуються сімейні герби . (презентація «Герби родин»).
Слово герб – (від німецького “erbe” – спадщина) – емблема, усталений відповідно до законів геральдики відмітний символічний знак (зображення), що належить державі, населеному пункту, дворянському роду або окремій особі тощо.
Головною частиною герба є щит.
У геральдиці використовуються 7 кольорів: два метали та п'ять емалей.
Спочатку було чотири кольори – червоний, синій, чорний і білий. А потім з'явилися зелений, жовтий і пурпуровий.
Родовідне дерево.
Учитель: Вивчення свого роду за батьківською та материнською лінією – ознака цивілізованої родини. У давнину обов’язковим було знати свій родовід до п’ятого або навіть сьомого коліна. Кожній сім’ї потрібно вести Дерево Роду, яке допомагає пам’ятати всіх членів роду: і живих і померлих.
Господиня:Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Треба вивчити «дерево свого роду». Що більший рід, то міцніше росте дерево,і у кожної гілочки чи коріння є своє ім’я.
«Родина», «рід» – які слова святі! Вони потрібні кожному в житті, Бо всі ми з вами - гілочки На дереві, що вже стоїть віки. Це дерево – наш славний родовід, Це батько, мати, прадід твій і дід.
Батьки і діти, діти і батьки, Нерозділиме і одвічне коло. Ми засіваємо житейське поле І не на день минувший – на віки.
Цікаві сторінки життя пращурів.
Учитель: За кожною особою в родовідному дереві стояли цікаві історії, реальні події. (Розповідь про видатних людей свого роду, про цікаві історії з життя своїх пращурів).
Вчитель: У свій час відомий російський поет Олександр Пушкін писав: «Пишатися славою своїх предків не тільки можна, але й треба; неповага до неї є ганебна легковажність.» . Пам’ятайте про це,бережіть сімейні реліквії, сімейні альбоми, щоб потім, на схилі літ, передати своїм дітям. Бо знати свій родовід, зберігати про нього нетлінну пам'ять – означає любити свою Батьківщину.
Декламування дітьми поезій про родину, батьків. (Презентація власних віршів).
Вчитель : Вашій увазі пропонуються творчі роботи учнів про свої сім’ї.
Чим особливі ваші батьки? За що ви їх любите? Продовжіть речення: «Мої батьки найкращі, тому що…»
Гра «Уявний мікрофон». Коротко, одним реченням висловіть свою думку
Якою ви б хотіли бачити свою родину?
З усього в світі найдорожче -
Своя сім’я і власний рід,
Бо навіть предків рідних мощі
Оберігають нас від бід.
Вони уважно з того світу
(нема , повірте забуття)
Спостерігають, як їх діти
Ідуть дорогою життя.
Ми ще не завжди помічаєм,
Та у житті воно так є,
Коли ми добре пам’ятаєм
Родинне вогнище своє.
Якщо шануємо і множим
Свою сім’ю і родовід.
То передати дітям зможем
Цю шану в спадок – заповіт.
Бо без сім’ї і свого роду
(такий закон Всевишній дав)
Немає нації, народу,
Немає жодної з держав.
Заключне слово вчителя : Намагайтеся бути лагідними, добрими уважними синами і дочками. Виявляйте любов і вдячність до тих людей, які дали вам життя, поставили на ноги, чиї дні і ночі були заповнені турботою про вас. Нехай у вашому царстві батьків і дітей передаються від покоління до покоління працелюбність і чесність, довіра і подяка, добрі звичаї та спомини про славні справи.
Джерело: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikhovna-godina-bez-rodini-nemae-liudini.html
|
