Звичайна свідомість (так званий здоровий глузд) здатна «схопити лише зовнішні зв'язки і нездатна проникнути у світ сутностей і закономірностей»1. Так, наприклад, звичайна свідомість, наш здоровий глузд, до якого ми, буває, апелюємо в найкритичніші моменти, каже нам, що сонце сходить, рухається по небу і заходить. Здоровий глузд не здатний був проникнути у суть явища, і лише теоретична свідомість осягла, що не сонце рухається навколо землі, а земля — навколо сонця. Теоретична свідомість проникає в глибину речей, пізнає «внутрішні, суттєві, не видимі неозброєному оку, не вловлювані в безпосередньому досвіді зв'язки і відношення дійсності, об'єктивні закони»1.
А як бути, коли в художньому творі зображується, скажімо, вчений — носій теоретичної наукової свідомості? І в такому випадку персонаж виступає як втілення лише індивідуальної свідомості (нехай і вченого), одне із типових явищ дійсності, на основі яких автор буде робити свої узагальнення, і ці узагальнення торкатимуться не тієї галузі, в якій працює вчений і проявляє свою науково-узагальнюючу свідомість, а ролі вченого в суспільстві певної епохи, його становища в конкретному середовищі і т. д.
Так, наприклад, Натана Рибака спеціальні проблеми науки про атом цікавлять настільки, наскільки вони посідають велике місце в свідомості Нерчина («Солдати без мундирів»), його ж узагальнення як автора стосуються проблеми особистості вченого, ролі вченого в боротьбі за мир і прогрес. Аналогічно можемо сказати про образ Ярослава у трагедії Олександра Левади «Фауст і смерть». Свідомість Нерчина і свідомість Ярослава — кожна з них — виступає як свідомість індивідуальна і відносно проблеми, що її ставить автор,— звичайна.
Словесний образ автора покликаний виражати свідомість теоретичну, узагальнюючу, ту, яка пізнає незримі, суттєві зв'язки.
Вивчення словесного образу автора, очевидно, слід почати з того, що показати учням, чим відрізняється поняття «автор» як літературознавча категорія, як певна точка зору на світ від автора біографічного, від автора — конкретної людини. Таке розрізнення, по-перше, поглибить розуміння літератури як мистецтва слова, а не фотографії життя, а по-друге, зіставлення цих двох понять само по собі дає можливість наочно простежити, як життєвий матеріал трансформується в художній, які життєві факти відбирає письменник, як він їх висвітлює.
|
