21 листопада в Україні свято - День Гідності та Свободи! Це дуже важливий день для всіх українців - для дітей та дорослих.

Єдиний урок мужності «Мужність партизанська»

Мета: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні; про героїв партизанського руху; розвивати образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до тих, хто боровся за батьківщину.

Обладнання: виставка книг, присвячена партизанському руху «Це треба не мертвим, це треба живим»; на учительському столі – свічка, воєнні атрибути, кетяги калини; на дошці записано епіграф:

Ніхто не забутий.

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть…

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоти й сини,

Що спіткнулись об кулі, живуть!

Форма проведення: година пам’яті

Хід заняття

Казалось, было холодно цветам,

и от росы они слегка поблёкли.

Зарю, что шла по травам и кустам,

обшарили немецкие бинокли.

Цветок, в росинках весь, к цветку приник,

и пограничник протянул к ним руки.

А немцы, кончив кофе пить, в тот миг

влезали в танки, закрывали люки.

Такою все дышало тишиной,

что вся земля еще спала, казалось.

Кто знал, что между миром и войной

всего каких-то пять минут осталось!

Ведучий 1

Минають роки, відлітають у вічність. Вже більше 60 років пройшло з того моменту, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя.

Усе далі віддаляються від нас грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.

Ведучий 2
Кожен з нас поділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте, ніхто на попіл не згорів». Пам’ять про ті події багата історіями героїчних подвигів, і нам слід пишатися, що багато з них належать і нашим землякам.

Ведучий 1
У найтяжчий час для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт тисячі солдат і матросів, до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве закінчили школу. Багато з них приписували собі роки, щоб потрапити на фронт. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з ворогами в глибокому тилу, не жаліючи крові й самого життя.

Свідомий збройний опір окупантам чинили громадяни України, які об’єднувались в партизанські загони і з’єднання, групи опору і підпільні організації. Мирне населення бойкотувало накази окупаційної влади, ухилялось від роботи, зривало відновлення підприємств тощо.

Ведучий 2
З метою увічнення всенародної боротьби та вшанування подвигу партизанів і підпільників Президентом України, Леонідом Кучмою, 30 жовтня 2001 року було встановлено щорічне державне свято День партизанської слави, яке відзначається 22 вересня.

Це свято є найдорожчим для всіх добровільних учасників підпільно-партизанського руху в Україні в роки війни, воно яскраво відбиває і навіки утверджує непохитну волю, відважність кожного, хто в тилу ворога самовіддано захищав Батьківщину від німецько-фашистських загарбників.

Ведучий 1
Дуже складним і тяжким для партизанів і підпільників був початковий період війни, особливо в осінні і зимові місяці 1941. Жорстокий окупаційний режим, виключно люта зима, відсутність досвіду чинення збройного опору досвідченому і озброєному до зубів ворогу, недостатність зв’язку з радянським тилом, невиправдані витрати, яких зазнавали партизанські загони, – все це ускладнювало боротьбу з противником. Окремі партизанські загони внаслідок великих витрат переставали існувати, деякі розпадались або йшли у підпілля. Однак більшість із них витримала ці сурові випробування, загартувалась в боях, стала для ворога грізною силою.

Учень

Жди меня, и я вернусь.

Только очень жди,

Жди, когда наводят грусть

Желтые дожди,

Жди, когда снега метут,

Жди, когда жара,

Жди, когда других не ждут,

Позабыв вчера.

Жди, когда из дальних мест

Писем не придет,

Жди, когда уж надоест

Всем, кто вместе ждет.

Жди меня, и я вернусь,

Не желай добра

Всем, кто знает наизусть,

Что забыть пора.

Пусть поверят сын и мать

В то, что нет меня,

Пусть друзья устанут ждать,

Сядут у огня,

Выпьют горькое вино

На помин души…

Жди. И с ними заодно

Выпить не спеши.

Жди меня, и я вернусь,

Всем смертям назло.

Кто не ждал меня, тот пусть

Скажет: – Повезло.

Не понять, не ждавшим им,

Как среди огня

Ожиданием своим

Ты спасла меня.

Как я выжил, будем знать

Только мы с тобой,-

Просто ты умела ждать,

Как никто другой.

Ведучий 2.
Як свідчать архівні документи, уже в кінці 1941 року на окупованій німцями території України активно діяли 883 загони і з’єднання — близько 80 тисяч партизанів.

На початку 1943 року вже воювали з загарбниками 8 великих партизанських з’єднань, близько 900 партизанських загонів та більше тисячі диверсійно-розвідувальних груп.

Ведучий 1. Немеркнучою славою вкрили легендарні партизанські полководці і командири: Сидір Ковпак, Олексій Федоров, Олександр Сабуров, Микола Попудренко, Іван Боровик, Семен Руднєв, Володимир Дружинін, Петро Вершигора, Іван Бовкун, Василь Бегма та багато інших партизанських вожаків.

Всіх їх перелічити неможливо, адже тоді в Україні діяло 46 партизанських з’єднань, понад 2000 партизанських загонів. За час визволення України від окупації

у складі Українських партизанських формувань та в розвідувально-диверсійних групах нараховувалось 518 тисяч бійців.

Ведучий 2.
Вражають підтверджені архівними документами цифри втрат, завданих ворогу народними месниками під час окупації України: вбито понад 465 тисяч солдатів і офіцерів, пущено під укіс 5019 ешелонів, підірвано 1566 танків і бронемашин, 13535 автомобілів, виведено з ладу 820 гармат і мінометів, збито і знищено на землі 211 літаків, потоплено 105 пароплавів, барж і катерів, підірвано 607 залізничних та 1589 шосейних мостів, близько 2,6 тисячі промислово-виробничих об’єктів, розгромлено 411 гарнізонів, 56 штабів військових формувань.

Учень.

Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому….

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..

Крізь руки у двір гусенята малі…

І кров на травиці… І кров на землі…

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум’я дике шугає над лісом…

І мама мовчазно- бліді, мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: «Війна…»

Ведучий 1.
З відкриттям партизанського фронту у людей міцніла віра в нашу Перемогу, надихала їх на боротьбу з окупантами, не дозволяла зламатися під жорстоким терором фашистів.

Минула війна увела в ужиток таке поняття, як партизанський край.

Ведучий 2.
У цій жорстокій боротьбі зазнали значних втрат партизани і підпільники, їх родини, мирні громадяни України, які надавали допомогу своїм захисникам.

Учень.

Привели його на світанні

У багнюці всього, у крові

Захлиналися постріли дальні,

І дрижали бліді вартові.

Мов примари, гайдалися тіні,

На колисках скуйовджених віт.

І було партизану-хлопчині

Вісімнадцять – не більше – літ.

Ведучий 1.
Від рук фашистських катів загинуло близько 80 тисяч підпільників. Не повернулись до своїх родин, до мирної праці більше 100 тисяч партизанів. Розстріляно, повішено, спалено і закопано в землю живими сотні тисяч громадян України, які допомагали партизанам і підпільникам.

250 населених пунктів України було спалено повністю або частково разом з жителями за участь у партизанському русі або надання допомоги партизанам.

Підпільно-партизанська діяльність в тилу ворога — це була тяжка, небезпечна робота. Кожен, хто свідомо обирав цей шлях, вже робив великий подвиг у своєму житті. Події тих літ боротьби з фашизмом ще досі нагадують про себе, згадуються ті буремні події, загиблі в боях друзі і однополчани.

Учень

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль.

Ведучий 2.
Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто віддав своє життя за нашу рідну землю.

Ведучий 1.
Пам’ять… Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас зі старих фронтових фотографій, тих речей, які зберігають колишні партизани, і не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє героїчне життя можемо дізнатися сьогодні тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.

Учень

За мене, за тебе, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом, тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!

Ведучий 2.
Наш обов’язок – згадувати про них не тільки в свята, а кожного дня пам’ятати про тих, хто кував цю перемогу, хто загинув у цій страшній війні.
Джерело: http://nvk-gluhivskyj.osvita-tomakivka.dp.ua/?page_id=678

Урок мужності до Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників

Мета: ознайомити учнів з подіями 1941-1945 рр., навчити враховувати уроки минулого; виховувати любов, доброту, повагу до старших, гордість за свій народ, готовність стати захисником своєї Батьківщини; вшановувати пам’ять людей, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
Обладнання: виставка літератури на воєнну тематику, DVD-програвач, фонограма пісень «Журавлі» , «Спасибі Вам, фронтовики!»; музичний центр.
Місце проведення: шкільна бібліотека
Учасники уроку: учні початкового, першого та третього класів; вчителі, бібліотекар, музичний керівник
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Основна частина
Учитель:
Все далі в історію відходять жорстокі битви Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну.
Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час здійснив героїчні подвиги, хто не пощадив свого життя, заради щастя нинішніх поколінь. Ми радіємо, що можна спокійно навчатися, мріяти, жити. Але потрібно завжди пам’ятати, якою дорогою ціною завойоване наше щастя.
1941 рік, червень, суботній день. Люди готувалися до недільного відпочинку. Літо – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі … Усе навкруги в красі та силі. Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної трави … І раптом – війна. Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Я знаю, що пройдуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але я впевнена, залишиться пам’ять про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла біль на нашу українську землю. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь. Бо без пам’яті немає майбутнього.
Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… хто покрив рідну землю собою.
Учні:
Давним-давно закінчилась війна,
Лишила обеліски та кургани…
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.
Священні місця і дороги,
Якими на подвиги йшли.
Солдати весну Перемоги
Країні з боїв принесли.
Ми землю любимо свою –
Красиву і величну,
Яку в жорстокому бою
Нам зберегли навічно.
Хай пам’ять знову нас веде
В роки далекі, грізні,
За все «спасибі» від дітей
Ми кажемо Вітчизні!
Звучать фонограма пісень «Журавлі» , «Спасибі Вам, фронтовики!»
Бібліотекар звертає увагу на виставку літератури на воєнну тематику, пропонує для читання книги.
Показ уривків художнього фільму «В бой идут одни старики» з обговоренням.
ІІІ. Підведення підсумків Уроку мужності
Джерело: http://parostok.com.ua/урок-мужності/

Урок патріотизму до Дня гідності

Тема:Україна — наш спільний дім.

Мета:
Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, її історію, державні та народні символи. Виховувати любов до рідної країни, почуття патріотизму.

Обладнання:
Державний прапор, слова Гімну України, зображення Герба України, малюнки квітів, грамзаписи пісень про Батьківщину.

І. Вступне слово учителя.
Дорогі діти! Ось і ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас — це новий щабель вашого фізичного, розумового і морального зростання, яке не відбувається само собою, для цього потрібна праця мускулів, розуму, серця.

Мине ще один рік — і ви станете на порозі юності, найпрекраснішої пори в житті людини. Якими ви вступите у цей чарівний світ,залежить від вас самих, від того, як успішно будете формувати своє "я", вибудовувати храм своєї душі.

Основним вихователем кожного з вас будете ви самі, адже без самовиховання неможливе втілення у життя високих ідеалів.

У нас ще буде багато серйозних роздумів і розмов про ці ідеали. Сьогодні ж зупинимось на найважливішому з них. Цей ідеал багатьма людьми сьогодні потоптаний, знехтуваний, багато в ньому зневірились; немало й таких, у кого його, на жаль, і не було. Йдеться про патріотизм, любов до Батьківщини, — глибоку, щиру, не на словах, а на ділі.

Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно для вас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство — і вже стежинка від хати повела вас до школи.

Прогорнімо сторінки історії — від найдавніших до новітніх часів

Ведучий:
Україна — наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне — не тільки хата й подвір'я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море. Якби кожен це пам'ятав, — чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині?

Ведуча:
Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож попри всі щоденні турботи пам'ятайте про головне — вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину, яку сотворив Господь подібною собі.

Ведуча:
Сьогодні на уроці ми перегорнемо сторінки нашої історії.
За кожне повідомлення ми будемо прикрашати дошку квітами. Першу нашу квіточку прикріплять дівчатка. Це чорнобривці — символ материнської любові, терпіння.

1 –й учень
Мій край чудовий – Україна,
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я

2 –й учень
Багато держав є, людей і мов різних
Та кожному мила одна лиш єдина
Найкраща з усіх, то є рідна країна,
Мені ж наймиліша – моя Україна.

3–й учень
Україна – одна з найбільших європейських держав. Її площа 604 тис. кв. м.

4–йучень
На її території проживає понад 110 національностей.

5 –йучень
Чисельність населення України становить близько 50 млн. чоловік.
6 –й учень
Вистраждавши, виборовши собі волю, Україна має тепер свою державну мову, свої державні символи: герб, прапор, гімн які уособлюють її історію.
Вчитель:
А тепер, ми поговоримо про національні символи України. Ваші однокласники підготували інсценізацію легенди, яка називається «Урочиста пісня трьох братів».

Кобзар:
Давно – давно жила колись собі жінка. І було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ.

1-й син.
Мамо, піду-но я межи люди, подивлюся світ.

Мати.
Ну що ж, сину, йди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми із собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе.

Кобзар:
Минув час, і завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьохпроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали гербом.

Ведучий:
Золотий тризуб на блакитному тлі — символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб - це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про три бажання, три дороги.

А ще у тризубові відображено триєдність життя - це батько, мати, дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов.
Учень:
Наш герб – тризуб, це воля, слава, сила.
Наш герб – тризуб, недоля нас косила.
Та ми росли, ми є, ми завжди будем,
Добро і пісню несемо ми людям.

Кобзар:
Настала черга середнього сина.

2-й син.
Пустіть мене, мамо, світ подивитися.

Кобзар:
Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами прославляв свою матір, одержав середній син імення Прапор.

Ведуча:
Національний прапор України— це синьо-жовтий прапор. Синій - це колір неба, води, миру, а жовтий - колір хліба, життя.

Учень:
Прапор - державний символ.
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх - ознака слави
Синь – жовтий прапор маєм:
Синє - небо, жовте – жито.
Прапор свій оберігаєм,
Він – святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині.
Ми навіки вже – народом
Українським в Україні.

( Учень прикріплює квітку. Мальва– символ любові до рідної землі ).

Кобзар:
А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І одержав син за свій джерельний голос, величний спів на ім'я Гімн.

Ведучий:
З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями.

Хлопчик 3:
Слова палкі, мелодія врочиста
Державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва. Заповідь священна.
Хай чують друзі і вороги,
Що Україна вічна, незнищенна.
Від неї ясне світло навкруги.

(Учень прикріплює Барвінок– символ радісної життєвої сили і вічності ).

Вчитель:Ось і підійшла до кінця наша казка.

З того часу ідуть поруч три брати - Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку.

Міністр культури і спорту:
Наша Україна багата на ліси, пшеничні поля, чисту воду.
- Якщо ви знаєте, що треба берегти природу, економити чисту воду, - дайте один одному руку.
- Якщо ви вважаєте, що кожен повинен любити і піклуватись про нашу Батьківщину – Україну, - сплесніть у долоні.
- Якщо ви вивчаєте рідну мову, дбаєте про її чистоту, бережете українську пісню, - сплетіть руки вгорі.
- Якщо ви впевнені, що треба з повагою ставитись до Герба, Прапора і Гімну, - встаньте.

10 –й учень:
Україно! Символи твої
Пронесемо ми через віки!
Лиш тобі серця даруємо палкі!
На дорогах Всесвіту для нас
Урочисто гімн тепер звучить!
У шанобі, з трепетом у серці
І дорослий і малий мовчить!

( Учень прикріплює волошку символ святості, чистоти, привітності).

Ведучий:
В умовах незалежності нашої держави мова, хоч і не без труднощів, поступово займає гідне місце у суспільстві. У Декларації про державний суверенітет України зазначається, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій Водночас право на національно-культурний розвиток гарантується представникам усіх національностей, які проживають на території нашої держави.

11 –й учень:
Настала переміна!
У цьому ж – ні найменшого гріха,
На Україні буде Україна,
А не чиясь окраїна глуха.
Це так природно!
Так здається просто...
Що генієм омріяне пророцтво
Урешті-решт усе-таки збулось!
12 –й учень:
Ніхто не зупинить історії хід –
Будує свій дім Україна.
І стверджує нині і захід і схід,
Що ми є велика родина.

13 –й учень:
Яка ж красива ти –
Уквітчана весною,
Провіщана ключами журавлів,
Розбуджена бурхливою грозою
І пориванням річок до морів.

14 – й учень:
Яка ж красива ти –
Розгониста степами,
Висока горами –
Аж в синю височінь,
Скрізь явори стоять богатирями
Понад дорогами століть і поколінь.

15 – й учень:
Яка ж красива ти –
В гостинності одверта
Із усміхом назустріч доброті,
Яка ж ти мужня, сильна і уперта,
Як недруг стане на твоїм путі.

16 –й учень:
Розквітай, прекрасна Україно!
Рідна земле, матінко моя.
Хай лунає мова солов’їна,
Пісня неповторная твоя.

17 – й учень:
Хай смереки, ясени, тополі,
Квіти, луки, трави і сади.
Шепчуть вірші щедрі, добрі,
Вільні, чисті, із джерельної води.

Ведуча:
Ось і прикріпили ми ще одну квітку – символ України. Соняшник – символ достатку, працелюбності і миролюбства українців).

1 учень:
Чим повниться земля – руками золотими,
Незламним духом вольності бринить,
Онуками, нащадками своїми,
Яким Бог дав на Україні жить.

2 учень:
І щоб сором не сліпив нам очі,

3 учень:
За лінь, байдужість, що нам душі рве,

4 учень:
Нехай збуваються слова пророчі:
Не вмерла Україна і не вмре!

5 учень:
Вона жива і буде довго жити,
Бо то є мати, що завжди одна!
Велика честь на нас лягає відродити,
Те, що плекала й пестила вона.

( Лунає Гімн«Ще не вмерла Україна»).

(Вчитель прикріплює останню квітку – ромашку. Ромашка – символ душевної чистоти ).

Вчитель:
Ви — майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками звеличуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.
Джерело:http://www.school304.com.ua/?page=463#.VkYfJfb63TQ