Про видатного письменника Тараса Шевченка можно написати безліч уроків. Кількість написаних творів цим митцем вражає.

Мета: поглибити знання школярів про життя Кобзаря; формувати вміння й навички виразно й усвідомлено читати поетичні твори, виявляти різні настроєві інтонації; виховувати в учнів любов до рідного слова, а через нього і до України, велику повагу до Т.Г.Шевченка та його геніальної творчості.
Обладнання: екран, проектор, презентація в PowerPoint до віршів та пісень, музичний супровід.
Хід заходу

На сцені висвітлюється портрет Т.Г. Шевченка.
На авансцену виходить учень і виконує пісню О.Осадчого на слова
Ю. Рибчинського «Шлях до Тараса».
Під час виконання по задньому плану сцени проходять учні, час від часу зупиняючись біля портрета, кладуть квіти.

В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього, до живого
У всесвіт віршів і поем.
Крізь вітер злий карбую кроки
І чую серцем кожну мить,
"Реве та стогне Дніпр широкий", |
Щоб розбудити всіх, хто спить. | (2)
Ой червона рута на чолі твоїм,
Ой крута та круча, де Тарас стоїть
Ой крута та круча, де стоїть Тарас
І крізь роки кличе, кличе, кличе нас!
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
Наче грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити
Бо зветься сонце те Тарас.
Іду крізь свята, і крізь будні,
Крізь глум юрби, і суєту
Ні не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.

ГОЛОС ДИКТОРА:
Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Його ім’я стало символом нашого народу. Його вірші вишиті на рушниках. Його «Кобзар» лежить поруч з Біблією.

Під фонограму пісні «Думи мої, думи» диктор читає.
ГОЛОС ДИКТОРА:
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим,
Життя Тарасові дала
Кріпачка-мати…

На сцену виходить хлопчик в образі маленького Тараса.
ТАРАС:
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом, край села.
Мене там мати повила,
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
І вночі на свічку Богу заробляла,
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину.
В тім гаю, у тій хатинці, у раю
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи, з дітьми
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.... А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята…

Під фонограму «Реве та стогне Дніпр широкий» на сцену по черзі виходять учні.
1 УЧЕНЬ:
У всякого своя доля
і свій шлях широкий:
2 УЧЕНЬ:
Той мурує,
3 УЧЕНЬ:
Той руйнує,
4 УЧЕНЬ:
Той неситим оком
За край світу зазирає, -
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
1 УЧЕНЬ:
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
5 УЧЕНЬ:
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
6 УЧЕНЬ:
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час, та й запустить
Пазурі в печінку -
7 УЧЕНЬ:
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
2 УЧЕНЬ:
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!
8 УЧЕНЬ:
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята.
9 УЧЕНЬ:
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
10 УЧЕНЬ:
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину…
2 УЧЕНЬ:
А дівчину невінчану
Кладуть в домовину.
3 УЧЕНЬ:
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
4 УЧЕНЬ:
Єсть на світі воля,
А хто її має?
5 УЧЕНЬ:
Єсть люде на світі -
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають.
6 УЧЕНЬ:
Ні долі, ні волі,
З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати - сором.
7 УЧЕНЬ:
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
8 УЧЕНЬ:
Кохаються невінчані;
Без попів ховають.
9 УЧЕНЬ:
Запродана віра,
В церкву не пускають.
10 УЧЕНЬ:
Того в’яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить.
А за віщо? Святий знає.
Світ, бачся, широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким.

8 УЧЕНЬ:
Один сина проклинає,
З хати виганяє.
9 УЧЕНЬ:
Другий свічечку, сердешний,
Потом заробляє.
Та ридаючи становить
Перед образами.
10 УЧЕНЬ:
Тому доля запродала
Од краю до краю,
1 УЧЕНЬ:
А другому оставила
Те, де поховають.

Діти одходять в глиб сцени стають на коліна, кладуть руки за голову.
При спеціальному освітленні символізують хрести.
ГОЛОС ДИКТОРА:
Вітер віє повіває,
По полю гуляє,
На могилі кобзар сидить
та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє.
За могилою могила,
А там тільки мріє…

Виходить бандурист з бандурою і виконує пісню «За байраком байрак».

Виходять маленький Тарас і дівчина в образі України.
ТАРАС:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
УКРАЇНА:
Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти.
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала…
ТАРАС:
Так сміються з України
Стороннії люди.
УКРАЇНА:
Не смійтеся, чужі люди,
Церков-домовина
Розвалиться.
І з-під неї встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Від правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти.

Усі учасники зі свічками в руках підходять на авансцену і читають молитву О. Кониського «Боже великий, єдиний»
ХОРОВЕ ЧИТАННЯ:
Боже великий, єдиний!
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний:
Всю Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому
Долю, дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!

Усі учасники зі свічками утворюють пластичний малюнок під пісню у виконанні Н.Матвієнко «Квітка-душа».
Джерело: http://zahody-hano.ucoz.ua/index/nadbannja_pedagogiv/0-52

Мета уроку: перевірити знання учнів, одержані протягом вивчення творчості Шевченка; виховувати в них на прикладі життя і діяльності Кобзаря любов до рідної землі, свого народу, його мови та культури, усвідомлення власної ролі і відповідальності в майбутньому за долю нашої держави.

Тип уроку: урок застосування знань, умінь і навичок

На дошці записана тема уроку, вивішений чистий білий рушник. На столі – чорні й червоні паперові стрічки-візерунки. На уроці будуть використані: фрагменти фільму «Наш Кобзар», записи пісень «Два кольори» та «Шлях до Тараса», карта перевезення праху Шевченка в Україну.

Хід уроку

Учитель повідомляє тему та завдання уроку і пропонує провести коротку бесіду про використання вишитого рушника в українських народних звичаях і обрядах:
- Чим є рушник у житті українців?
- Якими найчастіше кольорами його вишивають?
- Що символізує чорний і червоний кольори?
Звучить запис пісні О.Білаша «Два кольори» у виконанні Дмитра Гнатюка.

Учитель. Сьогодні ми будемо вишивати на цьому білому рушникові життя і долю нашого великого поета Тараса Григоровича Шевченка. Рушник поки що чистий, бо з чистоти завжди починається доля людини.
(Проектується портрет матері Шевченка)
Учень.
9 березня 1814 року
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати, вбита горем.
(виходить малий Тарас і його мати)
Мати.
Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не маєм радісної днини,
Нам вік доводиться робить,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово – і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди – з краю в край
Лютує панство ненависне.
Росте неправда на землі
Згорьованій, сльозами змитій,
О любі діточки малі,
Одні залишитесь на світі!
Ну хто замінить вам мене,
Мої ви квіти нещасливі,
Коли безжальна смерть зітне
Мене на довгій панській ниві?
Тарас дивиться на хату
Тарас.
У тій хатині, у раю
Я бачив пекло…Там неволя.
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.

Дивиться на матір і обнімає її:
Там матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(а ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята.
Тарас і мати, плачучи, виходять.

Учні розповідають відомі їм епізоди з життя малого Тараса – його поневіряння після смерті батьків (за матеріалами опрацьованих уривків із творів «В бур’янах» С.Васильченка, «Тарасові шляхи» О.Іваненко)
Учитель. Яким же кольором ми вишиємо перші стібки на рушнику дитинства Шевченка?
(Учениця прикріплює на рушник першу паперову смужку з чорним візерунком, що символізує сирітство хлопчика).
Учитель. А були в дитинстві Тараса радісні, світлі дні?
(Учні згадують любов сестри Катерини до малого Тарасика, його подорож до стовпів, що підпирають небо, захоплюючі розповіді діда Івана Андрійовича про Коліївщину і золотий червонець, який дав гайдамаці Андрію Омеляновичу Шевченку (прадіду Тараса) сам Максим Залізняк. Згадують учні й щиру, вірну дружбу Тарасика та Оксани Коваленко).

Виходять малі Тарас і Оксана.
Тарас.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
Оксана.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Тарас.
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Обоє виходять.

Учень читає напам’ять «Мені тринадцятий минало»

Учитель. Радісними, світлими були в дитинстві Тараса й ті дні, коли він служив в управителя Яна Димовського, який допомагав йому пізнати світ, не забороняв малювати і навіть познайомив з художником-аматором Степаном Превлоцьким. Шевченко завжди з вдячністю згадував свого добродійника.
- Якими нитками продовжимо вишивати долю поета?

(Учні згадують подальші події в житті юного Шевченка – переїзд панської сім’ї 1829 року у Вільно, а в 1831 у Петербург, а також те, що розлука з рідним краєм тривала довгих чотирнадцять літ).
- Продовжіть «вишивати» долю Т.Г.Шевченка.

Учитель. Як жилося Тарасові у Петербурзі? Які настрої переважають у його житті в цей час?
Це були радісні, найщасливіші роки.
- Розкажіть про ці роки.
(Учні розповідають про зустріч Шевченка в 1836 році в Літньому саду з Сошенком, знайомство з Гребінкою, Брюлловим, Жуковським, Григоровичем, викуп з кріпацтва у 1838 році, навчання в Академії мистецтв, вихід «Кобзаря» у 1840 році, інтенсивне культурне життя поета).
«Вишивка» на рушнику доповнюється червоними візерунками.

Учитель. Але, незважаючи на радісні події в петербурзький період життя, думи поета про Україну стають «на папері сумними рядами».
(Вокальна група дівчат виконує пісню «Думи мої»)
Життя на чужині гнітило поета. І ось настав 1843 рік, коли Шевченко вперше після довгої розлуки відвідав УкраЇну. І що ж він побачив на рідній землі?
(Учень читає «І виріс я на чужині»)
Кладеться чорний візерунок на рушник.

Друга поїздка в Україну відбулася 1845 року… Шевченко багато їздив по рідній землі, часто зустрічався з селянами і скрізь бачив нестерпні муки свого поневоленого народу. У цей незвичайно плідний для творчості рік з’являються безсмертні твори Шевченка «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Великий льох», «Наймичка», «Три літа» та інші.

(Виходять селяни з косами, граблями. Серед них і Шевченко).
Дід.
Тяжка наша доля у кріпацькому ярмі, Тарасе!
Селянин.
Пани-кати… Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають,
Бо нічим обуть княжат недорослих.
Дівчина.
…а он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію в військо оддають!
Жінка.
…а онде під тином
Опухла дитина, голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
Дід.
Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?
Дівчина.
Чи довго ще на сім світі катам панувати?
Шевченко (задумливо).
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде.
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших…
Селянин.
Ех, Тарасе, не доведуть тебе до добра такі вірші!
Шевченко.
А що мені буде?
Селянин.
У москалі оддадуть…
Шевченко.
Нехай!
(Входять жандарми і заарештовують Шевченка. Селяни бідкаються, сумно хитають головами. З’являється слідчий , а селяни йдуть зі сцени).
Слідчий.
У вірші під назвою «Сон» зухвало описується його імператорська величність і государиня імператриця. Ви зневажаєте її величність, у своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч. Як це там… не можу пригадати… Смеркалося…огонь…огнем…
Шевченко.
Я нагадаю!
Смеркалося…огонь огнем
Кругом запалало,-
Аж злякавсь я… «Ура! Ура!
Ура!» - закричали.
Слідчий.
Припинити!
(Чути барабанний дріб. Під його звуки слідчий читає наказ).
Слідчий.
Государ імператор височайше повеліває: призначити Шевченка в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати.
(Жандарми виводять Шевченка).

На рушнику учні «вишивають» густі чорні візерунки.
Проектується кадр з фільму, де Шевченко у військовій формі на засланні.

Учитель. І знову довга розлука з рідним краєм… Тяжка солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати й малювати, страждання, болюча туга за рідною Україною, хвороба… Але поет не просить помилування, з-під його пера з’являються рядки : «Караюсь, мучуся, але не каюсь…» Він пише і малює, незважаючи на «височайшу» заборону.
- Які поезії періоду заслання ви знаєте? Про що вони?

(Учні читають і аналізують поезії «Лічу в неволі дні і ночі», «Сонце заходить, гори чорніють», «Ой гляну я подивлюся…» та ін.
Звучить пісня «Зоре моя вечірняя» )

Учитель.
- Який настрій переважає у цих поезіях і в душі Шевченка?
(Сум, тривога, туга)
Кладуться чорні візерунки на рушник.

Учитель. Упродовж усього свідомого життя гріла і спопеляла Шевченка єдина, гаряча і вірна, незрадлива любов до своєї знедоленої України і її народу. Вона – у кожному рядку його поезії. Згадайте кілька творів, присвячених рідній землі.
(Учні називають. Звучать поезії «Мені однаково», «Заповіт», «І виріс я на чужині» )

Учитель. Палку поетову любов до України позначаємо на рушнику багатьма червоними візерунками.
Але не судилося Шевченкові не тільки побачити свій край вільним, а й дожити до жаданої реформи 1861 року. За десять днів до смерті він написав останні рядки:
Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувати
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать…
Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України. 12 березня 1861 року відбувся похорон поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі.
(Кладеться траурний візерунок на рушнику).
Трапилося те, чого боявся Тарас. Чужа земля прийняла його тіло. Будучи в 1845 році в Україні, молодий Шевченко заповідав:
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій…
І друзі виконали заповіт поета.
(Один з учнів розповідає і показує на карті шлях перевезення праху поета в Україну в травні 1861 року. Проектується кадр – могила Шевченка в Каневі.
Учениця читає вірш В.Сосюри «На могилі Шевченка» )

Учитель. Закінчилося життя нашого генія і почалося безсмертя, слава і вічна пам'ять , які пронесуть у своїх серцях живі і ненароджені земляки поета в Україні й не в Україні…

Чорні кольори на рушнику долі Шевченка переходять у червоні кольори всенародної любові та вдячності.

Завершує урок пісня О.Осадчого «Шлях до Тараса» у виконанні В.Зінкевича
Джерело: http://loippo.lviv.ua/metodyka/poch-shkola/Shewchenko/?&print=1

Мета. Розширити знання учнів про генія українського народу – Т.Г.Шевченка; ознайомити учнів з біографією поета, його творчістю; розвивати мовлення, мислення, увагу; виховувати любов до книги, бажання читати твори Т.Г.Шевченка; виховувати почуття гідності і любові за свій народ, прагнення зберігати в пам’яті історію свого народу.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, «Кобзар»,виставка творів поета, репродукції картин поета, мультимедійна презентація.
Хід заходу
І. Організаційний момент.
В добрий день і в добрий час
Ми зібралися із вами.
Тихо надворі, ні вітру, ні хмар,
Ані шелесне верба височенька.
Наш клас має «Кобзар»,
І вголос читає Шевченка.
ІІ. Оголошення теми і мети заходу.
Мотивація діяльності.
Хто акровірш прочитає.
Про що піде мова – взнає.
Ти мусиш нам слівце назвати,
Адже умів він один
Рабів німих захищати,
А хто так оспівав, як він,
Садок вишневий коло хати?
Вчитель. Наш захід ми присвячуємо видатному українському поету і художнику Т.Г.Шевченку. Ознайомимося з його біографією, вклонімося світлій пам’яті поета. Ім’я Т.Г.Шевченка невіддільно пов’язане з Україною. В ньому наша історія, наша мрія, наша надія.
Вступна бесіда.
- На Черкащині , в селі Моринці, у родині селянина – кріпака 9 березня 1814 року народився хлопчик ( Показую на карті України Черкащину, село Моринці).
- Подумайте, що означає слово «кріпак»? ( Діти відповідають).
- Звернемося до «Довідкового бюро»
«Довідкове бюро» : кріпак – людина, закріплена за паном, яка на нього працює. Пан міг кріпака купити, продати, виміняти, як річ, карати.
- Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими, безрадісними. Коли Тарасові було 9 років померла його мати. А в 11 років від злиднів і важкої роботи помер батько. Хлопчик залишився сиротою. Тарас дуже хотів читати, писати, малювати. Як випадала вільна хвилина він , сховавшись у бур’янах, малював усе, що бачив довкола. Дуже хотів вчитися. Та вчитися прийшлося при церковній школі у дяка. Потім служив у пана Енгельгарда хлопчиком – козачком. На життєвому шляху зустрів багато розумних людей, які побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомогли з навчанням в Академії художеств. Ставши вільною людиною в 24 роки, Тарас написав багато поетичних творів, які увійшли до збірки «Кобзар». Пани і цар злякалися віршів і заслали поета у далеку пустелю – на заслання, подалі від рідної України. Але не скорився Тарас і потайки писав і малював. Через 10 довгих років повернувся він із заслання змучений, хворий, але не зломлений. Помер Т.Г.Шевченко в Петербурзі, пізніше його було перепоховано у Каневі на Чернечій горі, яка тепер зветься Тарасовою.
Гра «Диктори».
(Читання віршів Т.Г.Шевченка та віршів про Т.Г.Шевченка.)
*** ***
…Світє, Зоре моя вечірня,
край неба палає, зійди над горою,
соловейко в темнім гаї поговорим тихесенько
сонце зустрічає. в неволі з тобою.
Тихесенько вітер віє, Розкажи, як за горою
степи, лани мріють, сонечко сідає,
між ярами над ставами як у Дніпра веселочка
верби зеленіють. воду позичає…
Сади рясні похилилисть, Т.Шевченко
тополі поволі
стоять собі , мов сторожа,
розмовляють з полем.
Т.Шевченко

*** ***
Встала й весна, чорну землю Зацвіла у лузі
сонну розбудила, червона калина,
уквітчала її рястом, ніби засміялась
барвінком укрила; дівчина – дитина.
і на полі жайворонок, Любо, любо стало,
соловейко в гаї пташечка зраділа
землю, убрану весною, і защебетала.
вранці зустрічають… Т.Шевченко
Т.Шевченко
Портрет Т.Шевченка
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:
Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,
А виріс – великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься «Кобзар».
Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати, Великий усім заповіт.
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш батько, великий Тарас.
Леся Храплива

Кобзар
Маю я книжок багато,
Та найбільший маю дар:
- Чемна ти! – сказав раз тато,
Дарував мені «Кобзар».
В «Кобзарі» садки квітучі
І на конях козаки,
І русалки там на кручі…
Мов найкращі це казки!
Я вже вмію «Гамалію»
І «Підкови» вмію пів,
І колись вернутись мрію
До Тарасових степів.
Як Тарасові віддячу,
Що мене так гарно вчить?
Не годиться – добре бачу
Бути винній і на мить!
Я буду його читати
За усе, що нам зробив,
Пильно мову цю вивчати,
Що її він так любив.
Він тоді на мене гляне
Зі стіни, з-під рушника:
- Справді, вчиться непогано –
Славна дівчинка така!
Леся Храплива

Творча робота.
(Скласти прислів’я).
- Шевченко Тарас наче …. зорі.
- Шевченкові твори сяють, мов… сонце для вас.
- Шевченків «Кобзар» - то для народу… не забудем.
- Ми Шевченка славить будем і ніколи… великий дар.
- Шевченко дужий був не силою, а… увесь світ.
- Тарасів «Заповіт» облетів….. словом мудрим.
Розгадування кросворда.
1) … вишневий коло хати. ( садок).
2) Поговорим тихесенько
в … з тобою. ( неволі).
3) Додолу … гне високі
горами хвилі підійма. ( верби).
4) … моя вечірняя
зійди над горою. ( зое).
5) Поклала … мати коло хати
Маленьких діточок своїх. ( мати).
6) Реве та стогне … широкий. ( Дніпр).

Експрес – опитування. Технологія «незакінчене речення».
• Тарас Григорович дуже часто називав своєю батьківщиною село … ( Кирилівку).
• Ще з дитинства були виявлені у Тараса Шевченка здібності до … (малярства).
• У 1840 році Т.Шевченко надрукував поетичну збірку … ( «Кобзар»).
• Соціальний стан Тараса у дитячі роки … ( Кріпак).

Пам’ять про поета вічна.
Минає вже 200 років з дня народження славетного сина України Т.Г.Шевченка. Народ пам’ятає про свого Кобзаря, вшановує його пам’ять : його ім’ям названо парки, театри, вулиці. У 1939 році його ім’я присвоєно Київському державному університету. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету. Не лише в Україні вшановують його пам’ять. В багатьох країнах світу : Канаді, Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентині стоять пам’ятники Шевченку.
Джерело: http://www.yrok.net.ua/load/rozrobki_urokiv/chitannja/urok_na_temu_quot_t_g_shevchenko_genialnij_sin_ukrajinskogo_narodu_quot/44-1-0-2284