| Главная » Файлы » Сценарии » Прочие |
| 06.03.2014, 11:36 | |
 В этом году во всех школах Украины важное событие - 200лет творчества Т. Г. Шевченка. Предлагаем Вашему вниманию уроки-сценарии на эту тему.  Урок з украінської літератури до 200 річчя Т.Г Шевченка Тема Т. Г. Шевченко. «Мені тринадцятий минало». Мотив всеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові. Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому і складному світі. Мета. Вчити аналізувати поезію, розкрити роль контрасту та інших художніх засобів у творі; удосконалювати вміння виразного читання; виховувати почуття співпереживання, здатності мріяти. Обладнання: репродукція картини І. С. Їжакевича «Шевченко-пастух». Хід уроку І. Перевірка домашнього завдання. 1. Зачитування учнями виписаних з балади «Тополя» епітетів і порівнянь. 2. Індивідуальна робота учнів з картками. Картка №1 1. Назвіть особливості жанру балади. 2. Охарактеризуйте петербурзький період у житті Т. Шевченка. Картка №2 1. Випишіть пестливі слова з балади «Тополя», розкрийте їхню роль у творі. 2. Що стало причиною ув'язнення поета? II. Оголошення теми і мети уроку. III. Виклад матеріалу. 1. Слово вчителя. На далекому засланні в уяві Т. Шевченка постійно виникали картини рідного краю. Далеко були і широкий Дніпро, і біленькі українські хати, і вишневі садки. А навкруги виднівся тільки голий степ, брудні солдатські казарми. Про що ж писав поет на засланні? Серед творів різноманітної тематики виділяються автобіографічні вірші. 2. Автобіографічні мотиви у творчості Шевченка. «Автобіографічні твори мають цінність тоді, коли несуть у собі не тільки спогади про минуле їх автора, а й художнє узагальнення... Автобіографічні твори повинні давати епізоди з життя автора та одночасно відображати життя певної соціальної групи людей», — стверджує у своїй книзі П. Неділько. У поезії Т. Шевченка спостерігаємо широкі узагальнення. Дитинство поета було типовим для кріпосницької дійсності. (Для вчителя). Давайте пригадаємо з вами назви віршів, уривки з яких я читатиму. Які автобіографічні моменти у них висвітлено? 1. В лиху годину, Якось недавно довелось Мені заїхать в Україну, У те найкращеє село... (Учні можуть продовжити декламування твору «І виріс я на чужині».) Поет згадує свою першу подорож в Україну з того часу, як покинув її підлітком. З трепетом у серці відвідав тоді рідну Керелівку. Побачив жахливу бідність кріпаків і непомірну розкіш панства. 2. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози. Я не знаю, Чи єсть у Бога люте зло, Щоб у тій хаті не жило? А хату раєм називають! («Якби ви знали, паничі») У цьому вірші Шевченко розповідає про свої дитячі роки, згадує батьківську хату, в якій життя для сім'ї було справжнім пеклом. 3. А іноді така печаль Оступить душу, аж заплачу. А ще до того, як побачу Малого хлопчика в селі. У вірші «І золотої, й дорогої» автор змальовує долю дітей-кріпаків, так схожу на його власну. Жаль йому було дивитись на дитину-сиротину, бо сам зазнав цього горя. 4. Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п'ятака — Бо я було трохи не голе, Таке убоге — та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку. (Можливо, хтось з учнів назве поезію «А. О. Козачковському»), Тут згадуються роки навчання малого Тараса, його любов до читання, важкі умови життя. Ви, мабуть, здогадалися, чому ми повторюємо сьогодні автобіографічну поезію. Так, у вірші «Мені тринадцятий минало» теж присутні автобіографічні мотиви. Поезія написана Шевченком 1847 року в Орській фортеці. Перебування в солдатах викликало у поета невимовний біль за безповоротно втраченими хвилинами радості волі, далеким дитинством. Спогади про нього іноді збуджували світлі почуття, які змінювалися смутком, тугою за рідним краєм. У такому стані, мабуть, він написав вірш «Мені тринадцятий минало». 3. Прослуховування аудіозапису поезій. 4. Робота над текстом. У поезії розкрито зміни у настрої хлопчика, викликані єднанням з природою, усвідомленням сирітської долі й почуттям вдячності до дівчини, що втішила Тараса-підлітка в горі. Поділіть вірш на три частини. Дайте їм назви. Орієнтовний поділ: 1. Веселий, піднесений настрій пастушка. 2. Жорстока дійсність. 3. Щира подруга-розрадниця в горі. Простежте за зміною настроїв і почуттів головного героя у кожній частині. У першій частині показано замилування підлітка чудовим навколишнім світом. Піднесений настрій ліричного героя пов'язаний з яскравою природою. У людей теж радісний настрій («уже покликали до паю»). Але все це було швидкоплинне, ніби сон. Друга частина контрастна за змістом до першої, написаної в мажорному тоні. Усвідомлення сирітської долі закриває від пастушка осяяний сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм розповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням червоного і чорного кольорів («сонце почервоніло», «село почорніло»). Плавна, милозвучна ритміка рядків стає напруженою. Хлопчик немов прокинувся і думками перенісся до чужих ягнят, згадав, що і хати в нього немає. І в дитини хлинули сльози, «тяжкі сльози». Похмурі роздуми перервала дівчина. Її співчуття осяяло душу незмірним припливом радості, опромінило надією — і світ одразу став кращим, дорожчим, ближчим, ніж раніше. 5. Словникова робота. Пай — частина чого-небудь, здебільшого харчів, у вірші вживається в значенні вечеря. Плоскінь — чоловічі рослини конопель. «Та недовго сонце гріло, недовго молилось... Запекло, почервоніло і рай запалило» (Т. Шевченко так своєрідно намалював захід сонця, надвечір'я). 6. Підготовка і виразне читання поезій. Першу частину вірша читаємо в повільному темпі, намагаючись передати замилування пастушка природою, його зворушливу ніжність, безмежну теплоту почуттів. Тон читання другої частини — драматичний, гнівний, пристрасний. А третя звучить мажорно. 7. Розгляд поетики вірша. Щоб образи поезії були відчутнішими, зримішими, розглядати їх краще під час повторного читання. Коментуємо їх з участю дітей. Порівняння: «Мені так любо, любо стало, неначе в Бога» — стало надзвичайно радісно і тепло на душі. Епітети: «Приязно молилось» — щиро вірилось, з великою надією; «Господнє небо і село» — дуже гарне й любе серцю. Метафори: «Рай запалило» — знищило спокій, радість, щастя; «Село почорніло» — стало похмурим, непривітним для сироти; «... Небо голубеє і те помарніло» — втратило яскраві барви. IV. Закріплення вивченого. Творча робота. Написати твір-мініатюру за картиною І. С. Їжакевича «Шевченко-пастух» («Мені тринадцятий минало»). Автор дав картині подвійну назву, бо вона не зовсім повторює зміст вірша. Тут не показано сцени зустрічі Тараса з дівчиною, оскільки засоби живопису неспроможні відтворити в часі душевний стан хлопчика, який передано у вірші. Натомість художник всю увагу зосереджує на постаті пастушка. Любовно відтворена кожна рисочка зовнішності Тараса. Нахилену над аркушем паперу його голівку пестить сонячне проміння. Розумне личко виражає заглибленість у заняття. Сорочка на лікті подерта. Біля хлопчини великий крислатий капелюх, вузлик з харчами. Зовсім близько пасеться отара овець. Ліва частина картини — соковита зелень землі, синє небо вгорі. Між ними ледь видніється село, темніє синя смуга лісу. В життєрадісний колорит гармонійно вписується далекий вітряк на горі, світла брама і темно-зелені дерева при в'їзді в огороджений панський парк. І тільки цей парк і хмара над ним насторожують своїм похмурим тоном, нагадуючи про тяжкий настрій сироти (невипадково і світла постать Тараса зображена на тлі темного парку). V. Домашнє завдання. Вивчити вірш «Мені тринадцятий минало» напам'ять, прочитати автобіографічні поезії «Ми вкупочці колись росли», «Не молись за мене». Сценарій уроку про Шевченка Тема. «Тополя» — одна з ранніх балад Т. Шевченка. Відображення глибоких переживань дівчини, розлученої з коханим. Народна символіка і міфологічні метаморфози. Мета. Ознайомити учнів з однією з ранніх балад поета, з'ясувати її фольклорну основу, значення символів; удосконалювати навички виразного читання поезій; виховувати повагу до звичаїв і традицій рідного краю. Обладнання: запис пісні «По діброві вітер виє ...» на слова Т. Шевченка. Хід уроку I. Актуалізація опорних знань. — Якого року Т. Шевченко видав свою першу збірку? (1840 р.) — Як вона називалася? — Хто з українських письменників допоміг у виданні «Кобзаря»? (Є. Гребінка.) II. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу. 1. Слово вчителя. До видання «Кобзаря», яке з'явилося у Петербурзі, увійшло кілька творів: «Думи мої, думи мої ...», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Нащо мені чорні брови ...», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Першим твором Шевченка, що дійшов до нас, є балада «Причинна», створена автором тоді, коли він ще був кріпаком (1837 p.), а балада «Тополя» з'явилася двома роками пізніше. У ранній творчості Шевченка яскраво виражена фольклорна традиція — це «жалі Шевченка на сирітство, чужину, лиху долю». Поет думав і почував так, як думав і почував народ. Більшість своїх балад Шевченко створив на основі фольклорних: поштовхом до написання «Тополі» послужила народна балада «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси», яку з сестрою Катериною співали у дитинстві. Змальовуючи в баладі перетворення дівчини на тополю, Шевченко підкреслює нерозривний зв'язок людини з природою. Звучить запис пісні «По діброві вітер виє». — Одинока тополя, широке поле, що синіє в далині, могила... Все це змушує задуматися, чому серед широкого поля росте самотнє дерево. Звідки взялася тут тополя? Хто викохав тонку, гнучку в степу погибати? Самота і велич степу мимоволі будять у душі той настрій, котрий був джерелом для складання казок, міфів, легенд. Людина, побачивши одиноке дерево, скаже: «Ото сиротина!» Почуття самотності підсилюється і тим, що поряд з тополею немає навіть билини, яка теж є символом одинокості, гіркої сирітської долі. 2. Читання балади в ролях (ведучий, стара мати, дівчина, ворожка). 3. Післятекстова бесіда. — Чому твір названо «Тополя»? — Чому саме з тополею порівнюється дівчина? — Яку ще народну символіку використано у цій баладі? (Лебедонька, треті півні, місяць, калина, соловейко, рушники.) — Пригадайте легенду про тополю, яку ми читали, вивчаючи народну баладу «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси ...» — Символом чого виступає тополя? — Чим народна балада «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси ...» подібна до твору «Тополя» Т. Шевченка? (Це — невеликі віршовані ліро-епічні твори, у змісті яких поєднано реалістичне і фантастичне; їм притаманні також співчутливо-сумне звучання; драматично напружений сюжет, невелика кількість персонажів, трагічність розв'язання конфлікту.) — Що відмінне у цих двох творах? (Народна балада є витвором колективної творчості, а літературна має конкретного автора (Т. Шевченко); народна балада побутує в усній формі, а літературна — в письмовій і створюється на основі переказу; у творі Т. Шевченка є ліричні відступи, роздуми автора.) 4. Робота над змістом і художніми засобами твору (за питаннями у підручнику). — Яку роль відіграють у баладі пейзажі? (Учні зачитують окремі з них і роблять висновок, що вони всебічно розкривають образи героїнь. Ці пейзажі музичні, яскраві, сприймаються при читанні як окремі твори, тому й стали народними піснями.) — Завдяки чому ми «чуємо» внутрішній голос героїні? (Учні читають уривки з балад («Така її доля ...» — «Причинна»; «І то лихо — попереду знати ...» — «Тополя») і роблять висновок, що в кожній з балад є окремі ліричні відступи філософського характеру, після прочитання яких виникає враження, що у творі присутній сам автор, який співчуває своїм героїням.) 5. Складання таблиці «Реалістичне та фантастичне в баладі». — Що є спільного і відмінного у ритмі коломийок та у віршовому ритмі балади? (Учні, використовуючи тексти балади і коломийок, знаходять спільне та відмінне.) Коломийку заспіваю, як ми веселенько, (14 складів) Коломийку заспіваю, як болить серденько. (14 складів) (У коломийці правильне чергування наголошених і ненаголошених складів.) По діброві вітер виє, (8 складів) Гуляє по полю, (6 складів) 14 складів Край дороги гне тополю (8 складів) До самого долу. (6 складів) 14 складів Фантастичне: перетворення дівчини у тополю; дівчина за допомогою зілля викликає милого, якого немає; героїня, користуючись допомогою чарів, не сміє оглядатися. Реалістичне: розлука закоханих, переживання дівчини, звернення до ворожки; бажання матері видати доньку заміж за старого багатія (соціальна нерівність). (У баладі «Тополя» немає правильного чергування наголошених і ненаголошених складів; поет змінив коломийковий віршовий розмір, розбивши 14-складовий рядок на два — по 8 та 6 складів.) III. Підсумок уроку. — Поезія в душі Т. Шевченка народжувалася, насамперед, як мелодія у дитинстві почутої народної пісні, а вже потім виливалася словами. Так творилася фольклорна манера Шевченкового письма. Йому були доступні різні мистецькі стихії: поезія, малярство, музика. Усіх, хто чув спів Кобзаря, незмінно вражала сила та артистичність його виконання. Шевченкова близькість до національного скарбу допомагала йому зсередини розкрити народний характер, піднести свої образи до високого рівня. IV. Домашнє завдання. Випишіть із тексту балади епітети і порівняння. Урок присвячений Т.Г.Шевченко Тема. Розповідь про життя і творчість Т. Шевченка. Мета. Повторити відомі факти з біографії письменника, розширивши новими відомостями; розкрити значення спадщини Кобзаря; вчити учнів ставити перехресні запитання і відповідати На них; виховувати у школярів глибоку повагу до Шевченка, бажання осягнути його геніальність і важливу роль в історії України. Обладнання: портрет Т. Шевченка, збірка «Кобзар», Г. Метельський «Провесінь над Вілією», репродукції малюнків Т. Шевченка періоду заслання. Хід уроку I. Вступна частина. (Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий ...») Слово вчителя. — Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя. «Він був поетом, якого ми до того не мали: поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених ... Його боялися царі. Його жахалися і смертельно ненавиділи кріпосники. ... Коли перед ним лягла несходима ніч муштри й солдатчини, мабуть, ті вінценосні кати вважали, що відправили його в таку безвість, звідки не буде йому вороття. А він повернувся. Вогненною піснею, віщим незборканим словом повернувся поет до рідної своєї України», — саме такими прекрасними словами Олеся Гончара розпочинаємо сьогодні розмову про нашого Великого Кобзаря, геніального Тараса Шевченка. Він відкрив світові красу і силу українського слова, підняв нашу літературу на височінь, гідну народу з багатим історичним минулим. Під впливом геніального Кобзаря розвивалася поетична творчість багатьох письменників. II. Актуалізація опорних знань. (Проводимо у формі бліц-інтерв'ю «Дитинство Шевченка».) Учням пропонуємо поставити перехресні запитання: «учень — учень(У)», «вчитель (В) — учень», «учень — вчитель». Ймовірні запитання та відповіді — Про дитинство Тараса, його родину ви вже чимало довідалися у попередніх класах, зокрема з повісті Степана Васильченка «Широкий шлях», твору О. Іваненко «Тарасові шляхи». А зараз пригадаємо і поглибимо ці відомості, зосередившись на головному, причому спробуємо ставити перехресні запитання. Учень. Коли і де народився Тарас Шевченко? Учень. Т. Шевченко народився 9 березня 1814 р. у с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкащина). Вчитель. Що ви знаєте про Звенигородщину — край, який дав Україні геніального Кобзаря? Учень. Ця місцевість надзвичайно мальовнича: родючі чорноземні поля, високі тополі, села з білими хатинами, що губляться в розкішних садах, пагорби, могили, байраки. Учень. У довколишніх селах було багато майстрів — ткачів, гончарів, малярів, стельмахів. Хати, навіть вози прикрашалися візерунками. Доповнення вчителя з використанням карти (можливе). — Звенигородщина лежить у центральній частині України. Тут ревно зберігалися звичаї та обряди, панувала добірна українська мова. Це — споконвічний козацький край, в якому вирували повстання проти польських поневолювачів, визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, гайдамацька вольниця першої половини XVIII ст. За деякими свідченнями, у Вільшані (містечко поруч з Моринцями) народився черкаський полковник, герой Хмельниччини Максим Кривоніс, у Будищах (теж поруч) народився і виріс генерал-хорунжий армії УHP Юрко Тютюнник. Учень. Що ви знаєте про батьків малого Тараса? Учень. Батько Тараса — Григорій Іванович Шевченко — походив з вільних низових козаків, знав грамоту, чумакував, стельмахував. Застудившись у чумацькому поході, через три роки по смерті дружині й помер. Учень. Мати — Катерина Якимівна (у дівоцтві Бойко) — з вільних селян, померла рано, маючи лише сорок літ. Учень. Обоє з сусідніх сіл: батько — з Керелівки, мати — з Моринців, але були вже кріпаками поміщика Енгельгардта. (Доповнення вчителя.) Родина Шевченків була не з бідних, але усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину одбути, і себе прогодувати. Учень. Скільки дітей було у сім'ї і хто був найближчий Тарасові? Учень. Мали Шевченки шестеро дітей: Катерину, Михайлика, Тараса, Ярину, Марусю, Йосипа. Найближчою Тарасові була Катерина, яка замінила йому матір. Вчитель (доповнення). Не дивно, що першу велику поему поет назвав іменем сестри «Катерина». Учень. Хист до чого проявився у хлопця в дитинстві? Учень. Дуже рано у Тараса виявився хист до малювання. Змалку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував, залюбки зображував птахів, звірів, людей. Учень. Яким виростав Тарас? Учень. Пустотливим, допитливим, мрійливим, білоголовим хлопченям, мав феноменальну пам'ять, любив природу, пісні, розповіді про минуле. Учень. З ким у дитинстві дружив Тарас Шевченко? Учень. З Оксаною Коваленко. Вона була трохи молодшою за нього. Діти разом пасли череду. Вчитель. Якою ви уявляєте дитячу дружбу Тараса та Оксани? Які твори про це ви читали? Учень. «Ми вкупочці колись росли», «Мені тринадцятий минало». Учень. Як склалася доля Тараса після смерті батька? Вчитель. Тарас залишився без будь-якого майна та підтримки. І перше, про що думав у такім становищі, — була школа й наука. Два роки служив у дяка П. Богорського, терпів приниження, голод і перечитував книги з його книгозбірні. Прагнучи стати художником, Тарас пішов шукати вчителя по сусідніх селах. Але малярі або не зважали на його здібності, або вимагали дозволу від пана. Вчитель. Чи дав управитель пана Енгельгардта хлопцеві дозвіл? Учень. Ні. Він зробив його кухарчуком, а-згодом — козачком молодого пана у Вільшаній. Учень. Чи довго новонабраний слуга перебував у Вільшаній? Вчитель. Ні. Восени 1829 р. Тарас разом з іншими слугами вирушив у далеку дорогу аж до Вільна (тепер Вільнюс — столиця Литви). Довгих 14 літ не бачитиме він України, а заповітна мрія знову оселитися в ріднім краї так і залишиться для нього нездійсненною. У Вільні Тарас спочатку служив козачком, а потім пан віддав його в науку до професійного художника. III. Основна частина уроку. Слово вчителя. — За два роки перебування Тараса у м. Вільно в його житті сталося багато змін. Він змужнів, з підлітка став юнаком. Попри принизливе становище козачка встигав багато малювати, читати, познайомився з цікавими людьми, у нього з'явилися друзі. Коли у Вільно вибухнуло польське повстання проти російського царизму, наляканий Енгельгардт вирішив утікати до Петербурга. Челядь повинна була йти всю дорогу пішки. 2. Читання уривка з повісті Т. Метельського «Провесінь над Вілією». «Тарасові хотілося плакати. Він опустив голову на груди і безтямно крокував, тримаючись за край підводи. Вітер наскрізь продував його легку, не по сезону, одежину. Через благенький чобіт одразу набралася вода. Попереду було вісімсот верст важкої дороги». — Як ви уявляєте собі цю дорогу? Опишіть. (Підказуємо, що це був кінець лютого — початок березня.) — Сімнадцятирічний Шевченко прибув до столиці царської Росії Петербурга, маючи за плечима безрадісне дитинство, навчання у деспотичних дяків, важку працю і любов до малювання. Бажаючи мати власного художника, пан віддав його на 4 роки в науку до відомого майстра Ширяева. Влітку, в білі ночі, Шевченко приходив у Літній сад перемальовувати скульптури. Саме тут він познайомився з Іваном Сошенком, який навчався в Академії мистецтв. Митець по-справжньому оцінив художній талант Т. Шевченка, познайомив майбутнього поета з художниками К. Брюлловим, О. Венеціановим, поетом В. Жуковським та іншими видатними діячами культури. У колі передових діячів російської та української культур зароджується думка про викуп Шевченка з кріпацтва. У квітні 1837 р. К. Брюллов написав портрет В. Жуковського, який було розіграно в лотерею. За одержані 2500 крб Тараса викупили з неволі. У відпускній зазначалося, що Шевченко вільний, що до нього не мають більше ніякого права ні пан Енгельгардт, ні його спадкоємці. — Чому, на вашу думку, пан Енгельгардт визначив таку велику суму за волю Шевченка? — Далі Шевченка офіційно зараховують в Академію мистецтв. Юнак захоплено навчається і досягає значних успіхів — отримує 3 срібні медалі за малярські роботи. Багато читає, відвідує театр, починає писати поезії. Першим, хто помітив у Шевченка поетичний талант, був український поет Є. Гребінка. Саме він взяв активну участь у виданні «Кобзаря», який побачив світ 1840 року. — Як ви думаєте, чому саме таку назву отримала перша збірка Шевченка? ... І зазвучало українське слово. Зазвучало з нечуваною досі силою. Далі Шевченко стає членом Кирило-Мефодіївського братства, мріє викладати малювання в університеті, перевидати «Кобзар», побувати в Італії. Та замість університету він опиняється в казематі ІІІ відділу, замість видання «Кобзаря» йому забороняють писати і малювати, замість поїздки до мальовничої Італії його засилають в далекі казахські пустельні степи. — Що для поета означала заборона писати і малювати? — Почалися довгі роки заслання... «Оце вона, ота славетна Орська фортеця, майже вголос промовив я, і мені стало сумно, нестерпно сумно, неначе мене бозна-яке лихо «могло спіткати в цій фортеці, а страшна пустеля, що її оточувала, здавалася мені розкритою могилою, що готова живим мене поглинути ...» Розмістили Шевченка в казармі фортеці 22 червня 1847 року, записавши рядовим у 5-й лінійний батальйон під номером 191. Крадькома записані твори поет ховав за халявами чобіт, звідси й назва — «захалявні». Особливо тяжкими були перші роки заслання: щоденна муштра, пильний нагляд ротного командира і спеціально приставлений солдат, який навіть перевіряв кишені поета, шукаючи олівці чи папір. (Перегляд малюнків Т. Шевченка періоду заслання.) Десятирічна каторга забрала надзвичайно багато здоров'я, енергії, душевних сил, але не зламала поета. У його щоденнику знаходимо слова: «Усе це невимовне горе, усі вияви приниження й наруги минули, начебто й не торкаючись мене. Найменшого сліду не залишили по собі... Мені здається, що я той же, яким був десять літ тому. Ні одна риса у моєму внутрішньому образі не змінилася». — Як ви зрозуміли слова поета? — Повернувшись із заслання у 1857 році, Т. Шевченко почав активно працювати, ніби відчуваючи, що жити залишилось недовго. Так і не довелося поетові оселитися в Україні, придбати хату, одружитися. Помер у холодній столиці царської імперії. Тільки згодом, стараннями друзів, повернувся на рідну землю, щоб спочити тут навіки. Був травень 1861 року ... IV. Закріплення вивченого. Складання хронологічної таблиці «Життєвий і творчий шлях Шевченка». V. Домашнє завдання. Прочитайте баладу «Тополя».
| |
| Просмотров: 3681 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 1.0/1 | |
| Монологи о войне известные |
| Самые классные юмористические монологи. |
| Мужские конкурсы на 23 февраля. |
| Сценарий детского утренника на Новый год |
| Сценарии для празднования 1 апреля - Дня Смеха |
| Сценарий для взрослой вечеринки |
| Застольные конкурсы для веселой компании |