| Тексты монологов [39] |
| Монолог женщины, женские [5] |
| Видео монологи [4] |
| Шуточные монологи [2] |
| Юмористические [1] |
| Детские монологи [1] |
| Монологи о жизни [8] |
| Монологи о любви [15] |
| Геннадия Хазанова [1] |
| Маменко [1] |
| Петросяна [2] |
| Евдокименко [1] |
| Верки Сердючки [1] |
| Винокур [1] |
| Степаненко [1] |
| Шифрин [1] |
| Жванецкий [1] |
| Дроботенко [1] |
| Рожкова [1] |
| Задорнова [1] |
| Фамусова [1] |
| Райкина [1] |
| Альтова [1] |
| Цветаевой [1] |
| Прочие [21] |
| Главная » Файлы » Монологи » Тексты монологов |
| 17.06.2017, 15:32 | |
 Внутрішній темпоритм, забарвлений певною емоцією, ми і будемо називати емоційним темпоритмом. Емоційний темпоритм — це єдине поняття. Саме емоційний темпоритм (тобто темпоритм із характерним емоційним забарвленням) є першою реакцією лірика на життєві проблеми, наслідком динамічної взаємодії його ідеалу і дійсності, першим оформленням ліричного змісту, першим ступенем в доланні матеріалу формою. І тут ми повинні шукати зародок основної структури ліричного твору. Емоційний темпоритм є певним синтезом почуттєвого і конкретно-образного, художнього, і тому являє собою місток між раціональним і емоційним, між змістом і ритмом. Емоційний темпоритм поєднується із змістом опосередковано, через інтонацію. Маємо на увазі не інтонацію трактування, виконання, а інтонацію, закладену в самому вірші, виходити за межі якої не можна жодним трактуванням без порушення змісту твору. Емоційний темпоритм завжди змістовний, адже він є темпоритмом своєрідної соціальної реакції на явища дійсності, а тому з ним органічно пов’язана вся образна система. Але словесно-поняттєвий, конкретно-образний шар у ліриці не існує як пасивне вираження емоційного темпоритму. Виникнувши, цей шар починає діяти на емоційний темпоритм, бо ж слова мають свою не лише поняттєву, але й звукову ритмічну структуру, емоційне забарвлення. Слова, образи, народившись як вияв емоційного темпоритму, можуть самі по собі бути збудниками нових образів, думок, ритмів. Таким чином, навколо «кривої» емоційного темпоритму описується ще багато «кривих» словесно-поняттєвого і конкретно-образного шарів. Утворюється складне плетиво, в якому яскравіше проступає то емоційний темпоритм, то ритм, то звукова сторона словесного шару, то поняттєва, то конкретний образ, то раптом все це, взаємно підсилюючи одне одного, виявляється в одній точці. Ця точка, як правило,— кульмінація, за якою наступає розрядка напруження як певна моральна істина, до якої доходить ліричне «я» внаслідок свого конкретного переживання. Така розрядка напруження може бути предметом зображення і найчастіше оформляється в кінцівді вірша (пригадаймо, якого значення надавав В. Маяковський кінцівкам). Вона наступає як наслідок взаємодії діалектично протилежних сил: однозначності й одномірності логічно-раціонального змісту (того, що можна сформулювати як життєвий матеріал вірша) і емоційно-образної багатозначності, багатомірності художнього твору. Ця основна діалектична суперечність породжує низку інших, наприклад: 1. Суперечність між почуттям і конкретною емоцією. Так, наприклад, почуття любові виражається не завжди як радісно-любовне переживання, а може реалізуватись в залежності від ситуації в конкретній реакції гніву, суму, навіть ненависті і т. д. 2. Прагнення висловити сильне почуття — і неможливість (умовна, звичайно) зробити це. Таке прагнення знайти спосіб передачі почуття часто буває предметом зображення в ліриці (в цьому випадку ми неодноразово стикаємося з зізнанням поета, що, мовляв, у нього немає таких слів, щоб виразити почуття, — і такого типу зізнання входять у саму структуру вірша). 3. Сильне почуття і тамування його. Це також стає або предметом зображення, або відображається а уяві ліричного «я». Тамування почуттів може мати різний характер. Це може бути наслідуванням закону природи у художньому перетворенні життя. Адже в житті, наприклад, людина в горі не намагається плакати — сльози, плач, ридання приходять як явище мимовільне, як стихія, що прориває загату нормального, спокійного, урівноваженого стану. В такому випадку людина спрямовує всі свої зусилля на те, щоб повернутися до нормального стану, затамувати неприємні або навіть і приємні, але занадто бурхливі почуття і т. д. Цією закономірністю вияву почуттів і користуються в ліриці, зокрема для точної передачі емоційних станів (коли слова ліричної поезії ніби вириваються мимоволі через кордон тамування). В такому випадку інколи створюється враження певного вольового характеру ліричного «я». 4. Нарешті, в самому ліричному вірші можуть бути певні атитези, зумовлені змістом.
| |
| Просмотров: 2045 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Монолог Гамлета |
| Искрометная сценка новые русские бабки |
| Лучшие конкурсы на Новый год. |
| Известные монологи Верки Сердючки (Андрея Данилко) |
| Веселые анекдоты для взрослых |
| Прикольные сценки ко Дню Смеха для школьников |
| Сценарий выпускного бала 2019 |