Сценарій на 9 травня, День Перемоги для школи - Школьные - Сценарии - к празднику - Сценки, монологи, миниатюры, сценарии, конкурсы
Приветствую Вас Гость!
Воскресенье, 04.12.2016, 19:19
Главная | Регистрация | Вход | RSS

Меню сайта

Категории раздела

Пасха сценарий [6]
Сценарий юбилея [5]
Сценарий нового года [17]
23 февраля [5]
8 марта [3]
Сценарий дня рождения [2]
Детского дня рождения [2]
Детские сценарии [7]
Для детского сада [5]
Сценарий корпоратива [2]
Сценарий свадьбы [4]
Для класса [7]
Масленница [2]
Сценарий выпускного вечера [4]
Наурыз [1]
Сценарий выкупа невесты [2]
Для взрослых [3]
КВН [3]
Школьные [19]
Праздника весны, весенние [2]
Сценарий утренника [5]
Последнего звонка [3]
Новые, новейшие [2]
Сценарии урока [9]
Классные [6]
Проводов зимы [2]
Проводов на пенсию [2]
Проводы в армию [2]
Сценарий вечеринки [2]
Для девочек [2]
Музыкальные [2]
Сценарий классного часа [5]
Встречи выпускников [3]
Презентации [1]
Шуточные, юмористические [2]
Литературный [2]
Татарские [1]
Интересные, необычные [3]
Народные [2]
Сценарии в стихах [2]
Концертные [1]
Самодеятельности [1]
Новых сказок [4]
Ролевые [1]
Сватовства [1]
Современные [4]
Сценарий собрания [2]
Занятий [5]
Торжественные [2]
Бала [2]
Патриотические [3]
Православные [4]
Военные [2]
Сценарий викторины [1]
В колледже [1]
Приветствия [1]
Конкурс красоты [2]
Семейные [1]
Маленькие, мини [1]
Линейки [2]
Турниров, соревнований, олимпиады [1]
Подростковые, для подростков [2]
Капустники [1]
Пионерские, пионерия, зарница [2]
Украинские [5]
Ярмарок [2]
Досугов, посиделок [1]
Гуляния [2]
Прочие [5]

Интересное

Наш опрос

Ваш пол
Всего ответов: 402

Статистика


Форма входа

Поиск

Интересное

Загрузка...

к празднику

Главная » Файлы » Сценарии » Школьные

Сценарій на 9 травня, День Перемоги для школи
17.02.2014, 14:49
Сценарії на День Перемоги - 9 травня, для школярів та школи українською мовою



Розробка сценарію до 9 травня
Мета. Виховувати в учнів любов до рідної землі, до незалежної держави. Формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до учасників Великої Вітчизняної війни, сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, вболівати за майбутнє країни.

1-й ведучий: Чимало свят дарує нам весна,
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Величне свято Перемоги.
Це свято не затьмариться в віках.
В цей день нестимуть люди завжди квіти,
Не обміліє пам’яті ріка –
В серцях нащадків буде вічно жити…

2-й ведучий:
Доброго дня шановні вчителі, учні, а також наша юнь, які про війну знають лише з книг і фільмів. Сьогодні ми святкуємо річницю Дня Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні. Дорогою ціною заплатив український народ у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 років.

1-й ведучий:
Вже минуло цілих 65-ть років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз.
Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної
війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

1-й учень:
Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,
Залився болем, плачем, жалем.
2-й учень:
Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
3-й учень:
Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.
4-й учень:
Хто б це вгадав і по якій причині
На скільки літ розтягнеться війна?
І звісно всім: земель багато в світі,
А рідна, батьківська, лише одна.
5-й учень:
Гримить гроза війни. Іде розплата.
Покладено життя на терези.
Але коли ж порадує солдата
Веселий грім весняної грози.
6-й учень:
Вкраїну хоч із краю в край сходи
Усі роздоли, всі її простори, -
Навряд чи знайдеться десь двір, куди
Не внадилося ненависне горе.
7-й учень:
Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав останні сили
Ми зараз квіти і терпку журбу
Приносим на засмучені могили

2-й вудучий.
9 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни.
Вшануймо пам'ять про них хвилиною мовчання.
( вшанування хвилиною мовчання
Учениця.
Вийшла в степ широкий мати посивіла,
Виплакала очі від журби вона,
Біля квітів маку стала, заніміла,
І згадалась знову матері війна.
І почула голос сина над житами –
То зітхнула мати, то вогонь палав:
«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо
Я своєю смертю смерті потоптав»
На моїй могилі нині квітів море,
Та в думках до мене линеш з далини,
І твоє невтішне материнське горе,
То прокляття вічне паліям війни».
1-й ведучий
9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутний. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.
Учні 5 класу
1
Благословенна й радісна година
Безсмертна буде в пам'яті віків,
Як над палаючими мурами Берліна
Стяг Перемоги в небі прошумів.
2.
Омитий кров'ю матері й солдата,
В снігах московських, селищах Дінця,
Він не схилився в битві перед катом,
Не падав з рук відважного бійця.
3
Ми з ним пройшли по бойових дорогах
В міста ворожі, на чужі шпилі.
Так сяй же у віках, знамено Перемоги,
Як сила й гордість нашої землі!

6
Хай ворогам цей день несе тривогу,
День гніву нашого, і помсти, й прокляття,
Коли в Берліні Прапор Перемоги
Ми підняли, як ствердження життя.

2-й ведучий Ми - українці! Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків у
Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо всіх живих, і тих, хто
пережив її, у кого й досі болять рани...

1-й ведучий: Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо вас, солдатські вдови і матері. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки на ваших обличчях, але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами, матері наші, солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір.
2-й ведучий: Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну.
Катами мучена, розп’ята,
Ти не скорилась ворогам
Ти знала: прийде час розплати
Впаде на голови катам.
Ти знала мучитись не довго,
Що заясніє небозвід,
Що зійде сонце, зійде сонце
І все дивилася на схід;
У далину де дні і ночі
Від вибухів здіймався дим,
Дивились виплакані очі
На Україну – рідний дім.

1-й ведучий:
Могили! Могили! Скільки їх лишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не погляне на цей світ. Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.
2-й ведучий:
Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу, Вітчизняну.
Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога.
Боєць:
Матінко рідна, матусю ласкава!
В горі пекучому, в любій журбі,
Бродиш ти десь по дорогах кривавих,
Ждеш, виглядаєш розради собі.
Вранці виходиш у степ, на долину,
Де похилилися верби на шлях.
Згадуєш як попрощалися з сином,
Щастя йому побажала в боях.
Довга дорога прослалася звідти,
Тяжчого шляху не знати мені.
Глянь, як схилились обпалені віти,
Ніби заклякли у чорному сні.
Чорна стіна, зловорожа, проклята,
Ще й на дорозі потвора- змія.
То за ногою фашистського ката
Кров’ю сплива Україна моя.

1-й ведучий:

Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі 1418 днів.
Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя.
2-й ведучий:
Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя.
Діти:
Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні.
З граніту волає грізно і люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто».

Вічна слава солдату-герою
І солдату без нагород-
Хто загинув хоробро від бою,
Захищаючи рідний народ.

Вічна слава бійцю рядовому,
Як і маршалу слава отця,
Хто поліг біля отчого дому
Смертю мужності, смертю бійця.

Скільки їх полягло серед бою!
І однаково боляче нам.
Бо в бійців рядових і героїв
Смерть оцінена рівно – життям!

Вічний вогонь палає,
Дзвонить у далі століть.
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»

Вічний вогонь клекоче
«Люди, не треба війни
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати, сини.

Вічний вогонь палає
Тужать берізки над ним
Вічний вогонь вимагає:
«Миру і щастя живим».



Діти разом:
Ми хочем без воєн жити,
Хай буде мир на всій землі.
За мир, щоб сміятись!
За мир, щоб трудитись!
За мир, щоб троянди цвіли
Щоб діти буяло і діти росли!
(Звучить пісня «День Победы»: музика Д.Тухманова, слова В.Харитонова


Про тих, хто загинув в горнилі боїв. Сценарій до Дня Перемоги


МЕТА. Поглибити знання учнів з історії ІІ світової війни. Виховати любов і повагу до історії країн, ветеранів і учасників війни. Формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.

Учитель. Дорогі діти! Сьогодні ми спробуємо ще раз переглянути ту сторінку історії, яка кров’ю пломеніє і через роки стала доленосною для нашого народу. Ми спробуємо душею доторкнутись до великого змісту подвигу і зрозуміти, чому могутній фашизм, який поставив на коліна країни Європи, спіткнувся на нашій землі і був вщент розбитий.
Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем. Я хочу, щоб кожен з вас поставив себе на місце тих хоробрих наших людей, які ціною свого життя захистили Батьківщину, і щоб кожен з вас дав собі відповідь на питання: чи зміг би я?
Напевно час в історію летить,
Події є у ній і є моменти,
Сьогодні наша гідність нам велить
Розставити в своїм житті акценти.
УЧИТЕЛЬ. Більш як півстоліття відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це небагато , а для людини-це майже все життя. Та люди самі творять історію.
Відірвімося у ці дні від своїх буденних клопотів і суєти, згадаймо у колі сім’ї і друзів тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога Нехай сьогодні і завжди в нашому домі, в кожній сім’ї панують мир, благополуччя.
А тих, хто поліг у горнилі боїв, хто кров’ю своєю скропив землю, тим, хто пройшов крізь бої, лихо, голод і холод, хто вижив у цій смертельній війні-всім мертвим присвячується ця виховна година:«Живі у пам’яті народній».
Давайте заглянемо за завісу часу і подивимось на звичайних юнаків і дівчат віком від 14 до 21, які жили звичайним життям, навчалися, кохали, мріяли.
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ
Оля.
Поглянь, Таню, що це за диво!
Краса холодна, просто неземна,
Лілея біла, чиста і красива,
Неначе штучно створена вона.
Поглянь уважно, придивися тільки
На форму справжню ніжних пелюсток,
Вони не чисто-білі, тут відтінки,
Це-дивної краси живий ковток.
В ріці прозорій мов жива, лілея,
Як в дзеркалі відбилась і стоїть,
Не можна погляд відірвать від неї,
Зліта душа у неповторну мить.
Таня.
Якась ти, Олю, зовсім незвичайна,
Їй богу, милуватись час знайшла.
ВЕДУЧА.
А Олю щось живило життєдайне,
Немов в реальність іншу увійшла.
Вона вже вся таким вогнем світилась,
Мов схожа на русалку водяну.
Великі очі карі заяснились
І вже вплелася в річкову канву.
Волосся чорне на кофтині білій
Спадало косами, як шовк тонкий,
Як дві вуглини очі ,щирі, милі,
Мов тополиний стан її гнучкий.
Таня . А де ж дівчата всі ?-
ВЕДУЧА…(гукнула: Таня)
Таня . Ану! Сюди! Тут Оля щось знайшла.
(Гримить грім).
ВЕДУЧА.
Там вибухами обізвались далі,
Війна на крок ще ближче підійшла.
Оля. Гримить так близько, десь гасають кулі!
ВЕДУЧА.
І світло згасло у її очах.
Таня. Помилуй Боже! Ми й раніше чули,
Та в наше місто не ввійшов цей жах.
Оля.
Коли я бачу рідне небо світле
І розмережену теплом траву,
То відчуваю, скоро все це зблідне,
І думаю, для чого я живу!
ВЕДУЧА.
Тривожні залпи ехом долетіли,
Здригнулось листя, наче світ завмер.
Ріка блискуча щось зашепотіла,
Упала тінь на кожного тепер.
Точився бій під Ворошиловградом,
Стікала кров’ю скривджена земля,
Свинець смертельний грізно сипавсь градом
І прямо в душу попадав здаля.
Оля.
Ясний свідок був у нас ще вчора,
Життя світилось в радості й добрі,
Моя матуся ще була не хвора…
ВЕДУЧА.
І очі в Оля згасли у журбі.
Оля.
А вечір вже настав такий тривожний,
Ця довга низка коней і підвід,
Бійці поранені і погляд кожний
Як винуватий, сум летить їм вслід.
Вони все йдуть, а сутінки звисають,
Цей гул страшний і горизонт в вогні,
То Ровеньки мабуть вогнем палають,
Тривожно, та не боязко мені.
Коли над нами вже біда нависла,
Я не боюсь ні боротьби, ні мук,
Ми ворога таки кільцем затиснем,
Відчує він ще силу наших рук.
ВЕДУЧА.
І спалахнули гнівно в Олі очі,
Сльоза блищала, та не впала з них.
Печаль, я ніж, пекла думки дівочі,
Буденний ритм на якусь мить затих.
На неї Таня подивилась щиро:
Таня.
Як добре нам жилося до війни,
Чому не жить народам всім у мирі,
Що ділять, за що борються вони?
Як гарно можна людям жить на світі,
Сади ростити, землю оброблять,
Для цього треба просто розуміти,
Душею й серцем інших поважать!
Оля.
Дівчата йдуть!
ВЕДУЧА.
І Оля засіяла,
Вона роззулась, в воду увійшла,
Недавній смуток швидко відганяла,
Немов в очах нова зоря зійшла,
Із-за кущів тоненька дівчина
З очами, мов у того хлопчака,
Гнучка і свіжа, наче та мачина,
Стрибнула в воду і була така:
-Чур! Це моя лілея, не чіпати!
ВЕДУЧА.
І діаманти бризнули з води!
Оля.
Та тут же глибоко!
Ой, щоб не упасти!
Як гарно тут, погляньте всі сюди.
(Звучить музика: спів пташок, шелест дерев).
ВЕДУЧА.
Дівчата всі на берег сипонули,
В кофтах біленьких, мов оті пташки,
В легких спідницях,із кущів пурхнули
І задивилась в річку залюбки.
І дівчина була гарненька,
І неповторна, як нічна зоря,
Кожна цвіла, тому що молоденька,
У кожної, як спів, хода своя.
Вітри жагучі разом з щедрим сонцем
Зуміли кожну тонко відтінить:
Одну засмуглили, їй до лиця це,
Іншу довелось позолотить.
Всі щебетали дзвінко та красиво,
Що їх заслухався весь білий світ,
Дівоча мова, щира і барвиста,
Високі ноти в ній завжди звучать,
В ній кожне слово, як дрібне намисто,
Яке не можна штучно занизить.
Таня.
Вертайся, Олю, хай росте лілея!
Залиш її, на що вона тобі!
ВЕДУЧА.
А Оля все брела, неначе фея,
Наперекір всім бурям і журбі.
Магічна квітка все ставала ближче,
Немов до себе вабила вона.
Ще крок – крок і дівчина схилилась нижче,
Важка коса упала й попливла,
Зусилля ще –і квітка піддалася.
Оля. Зірвала вже! Я вам її несу!
ВЕДУЧА.
Розквітла Оля, їй передалася
Чарівність квітки, що несла красу,
Дівчата радо з берега кричали,
Мов наближалась фантастична мить,
А з квітки іскри ніжні долітали
І переносили в ясну блакить.
Саша вихопила білу квітку
В волосся Оля, мов у шовк, вплела,
Наталя .Така краса ,що аж беруть завидки.
ВЕДУЧА. Та раптом очі вгору підняла (гул)
Наталя. Скребеться десь, ви чуєте дівчата?
ВЕДУЧА. Затихли всі, прислухались –гуде.
Наталя.
Дзижчить, немов оса, фашист проклятий,
Немає спокою від них ніде!
Оля. Та не один, а три по звуку чую.
ВЕДУЧА. І рознеслась симфонія страшна.
Наталя. Уже гудуть у нас над головою.
ВЕДУЧА. Упала тінь фашистського крила.
Оля. Спішать на Міллерові, мабуть, гади!
Маруся .Здали вже Міллерові, чула я,
Наталя. І нищить все ці танкові армади,
Оля. Горить, аж стогне наша вся земля.
ВЕДУЧА.
Артилерійський грім все наближався,
Топтався ворог по чужій землі,
Як чорний демон грізно просувався,
Все руйнував, топив життя в крові.
Вслухалась юність у воєнні кроки,
Вдивлялась пильно й не могла сприйнять.
В політ збирались енергійні роки,
Та не дала війна крила піднять.
Яскраво й світло майбуття яснилось,
Та раптом зблідли обрії ясні,
Війна, як привид у життя вселилась
І корективи вправила свої.
(Заходить солдат з речовим мішком).
СОЛДАТ. День 9 травня 1945 року знає весь світ. Ми йшли до тебе Перемого, довгих 4 роки. І коли прийшли – вразились. Тихо ! Як тихо стало на землі! Лише співають солов’ї до світла тягнеться крізь руїни трава! Швидше додому! Прощавайте ті, хто не дожив до Перемоги, Ми пам’ятаємо вас.
УЧИТЕЛЬ. Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв пильно дивиться на нас в залах музеїв із сторінок книг; її, мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.
(На фоні пісні «Степом, степом…» звучать слова).
УЧЕНЬ.
Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,
Неначе розпанаханий кинджалом.
УЧЕНИЦЯ,
Війна назустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилось,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилось.
УЧЕНЬ.
Тремтять гармати. Б’є на сполох дзвін.
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.
Синів, дочок благає:- Захистіть !-
Страждає в муках Україна мила.
І піднімається з глибин століть
Непоборима, нездоланна сила.
УЧЕНИЦЯ.
Хто б це вгадав і по якій причині,
На скільки літ розтягнеться війна?
І звісно всім: земель багато в світі,
А рідна, батьківська – лише одна.
УЧЕНЬ.
Гримить гроза війни .Іде розплата.
Покладено судьбу на терези.
Але коли ж порадує солдата
Веселий грім весняної грози?
ВЕДУЧА
На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей – з 22 червня 1941р. по 28 жовтня 1944р.Більш ніж у 100 населених України точилися особливо запеклі бої. У боях на нашій території взяло участь 54 армії збройних сил СРСР. По всій території України точилися кровопролитні бої. Саме в Україні вирішувалася доля Другої світової війни в Європі, Протягом січня в Україні було проведено радянськими військами 13 наступальних та 2 оборонні операції. Великі бої точилися за кожен дім. Війна не припинялася ні на годину.
Читець.
Поглядом окину
Землю мою сиву,
Кров’ю рясно злиту,
Всіяну кістьми.
Горбики-могили,
Обеліски-стели…
Мамо рідна, нене!
Там твої сини.
Пальчики-мізинчики-
Їх не полічити,
Не загамувати
Ріки сліз за ними…
Чорнобриві й русі -
Їм би тільки жити!
Та смертельна хватка
В клятої війни.
Де їх не ховали…
З Бугу аж до Волги,
Звідти-знов-до Одеру
В Хібінах, Балканах…
Де їх ще чекають-
Півстоліття довгого!..
Звідки лиш приходять
До могил коханих…
ВЕДУЧА.
Кожного року все менше стає тих, хто переміг фашизм і завоював цю велику Перемогу. Довгими дорогами війни, крок за кроком, вони її наближали.
(Звучить пісня: « Перемога»).
ВЕДУЧА.
Спочатку довелося відступати. З німим докором дивилися люди вслід відступаючим військовим частинам. На кого ж вони їх залишають? Хто захистить жінок ,дітей?
Та настав довгоочікуваний перелом у ході війни. Першу велику перемогу було здобуто під Сталінградом.
(Звучить пісня про Сталінград).
ВЕДУЧА.
Потім були інші битви, жорстокі з великими втратами: битва на Курській дузі, бої за Київ, форсування Дніпра, велика Проскурівська битва, бої за Севастополь, Одесу, Тернопіль. Рідко перепадали бійцям солодкі хвилини перепочинку.
Високу ціну заплатила Україна за Перемогу та визволення Європи від фашизму .А ще слід додати мільйони інвалідів, вдів, сиріт, скалічені людські душі, зламані долі..
Читець.
Тут обелісків ціла рота,
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
Високу тишу стережуть
Звання і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
А не проживши півжиття!
Хтось, може, винен перед ними,
Хтось, може, щось комусь забув,
Хтось, може, зорями сумними
У снах юнацьких не побув.
Хтось, може, має якусь звістку,
Які не сказані слова…
Тут на одному обеліску
Є навіть пошта польова.
Л.Костенко
ВЕДУЧА.
Вони вмирали за Батьківщину у смертельному вирі боїв. У партизанських нерівних сутичках із карателями. У катівнях гестапо. У рідних хатах, охоплених вогнем. У ріках і морях. Ми не все знаємо про них. Ще не всіх названо поіменно.
Сьогодні ми звертаємось до історії, щоб зачерпнути сил із джерел стійкості та нескореності.
.
Україна протягом 1941-1945рр. направила до Збройних Сил СРСР 7млн. чоловік, кожен другий з яких загинув. Воїни-українці-з честю виконали свій військовий обов’язок перед рідними й близькими, зробили вагомий внесок у звільнення європейських народів від фашизму.
(Звучить пісня:
ВЕДУЧА.
У роки війни багато наших воїнів уславили свої імена безсмертними подвигами.
За роки війни українські воїни одержали 2, 5 млн. орденів та медалей за хоробрість і відвагу, 2072 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу, 32 –двічі Героя Радянського Союзу, Івану Кожедубу-тричі.
Високу ціну заплатила Україна за Перемогу та визволення Європи від фашизму .А ще слід додати мільйони інвалідів, вдів, сиріт, скалічені людські душі, зламані долі…
Дорогою ціною заплатила Україна за здобуту Перемогу.
(Звучить пісня: «Журавлі»).

********************
Он любит запах свежей типографской
краски на листах. Она щекочет ноздри сильнее, чем аромат вкуснейших яств. Стоит, опершись на локоть, и думает: «Сломал бы голову? Зачем? Голова у него хорошая, сердце жестокое. Если б смягчил сердце— человеком бы стал. Настоящим человеком»
Машина гудит: пых-пах, пых-пах. Здорово, ритмично гудит. Одно удовольствие стоять вот так и слушать. Золотые руки у этого Маковея. Хорошо работать с ним в одну смену.
Гудит машина, и он, наверное, бесконечно стоял бы и слушал ее, если бы стрелки электрических часов тоже стояли на месте. Через час раздастся пронзительный вой сирены, и Вистиряну будет тут как тут и обрушится на него.
Обрушится. Этого Марку не избежать, но не сразу после гудка...
Все так же оттопыривается и тянет вниз левый карман пиджака с поспешно сунутой в него брошюрой. И все же главного инженера не покидает мысль о линотипном цехе. Сегодня Людмила работает во второй ночной смене. С часу до семи утра. Значит, сегодня она встретится с Матеем здесь, в цеху,—и он должен увидеть эту встречу. Должен, хотя их отношения ничуть его не трогают. Желание убедиться в правоте и неоспоримости собственных выводов — единственное, что вынуждает его ускорить шаги, оставив нетронутым завтрак на краю стола.
Опять он поднялся чуть свет. Так уж привык с детства.
Павел Петрович читал до поздней ночи и теперь спит как убитый. А Глафира Васильевна просыпается при малейшем шорохе. Матей ходит на цыпочках, но ее чуткий слух улавливает,. его шаги, она слышит, как он нащупывает что-то в потемках, потом тихонько приоткрывает дверь и, стараясь не задеть чего-нибудь, проскальзывает мимо ее кровати, выходит в сени. Вышел — и как в воду канул. Проходит десять, пятнадцать минут. Полчаса. Сколько можно ждать его, у нее же уйма работы! Вчера так настиралась, что теперь рук не чувствует. Пятна мазута и типографской краски просто убивают ее. Она даже не в силах была вынести воду после стирки. Сейчас на кухне такой раскардаш, что сам черт ногу сломает.


Загрузка...
Категория: Школьные | Добавил: Наталья
Просмотров: 13137 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 4.0/3
Веселые конкурсы и игры для коллег
Сценарий корпоративной вечеринки на Новый год
Литературный сценарий один из лучших
Прикольные сценарии празднования Масленицы
Новой год сценарий 2015
Сочинение-миниатюра осень
Конкурсы для веселого корпоратива на Новый год


Прикольные, веселые и смешные Сценарии для вас. Сайт посвящен различным видам игровых мероприятий, которые люди с удовольствием устраивают на праздники. Сценарии, в том числе Школьные, обязательно пригодятся вам на празднике, вечеринке, сборе друзей и коллег. Сценарии для взрослых и детей, прикольные и смешные Сценарии для мальчиков и девочек, мужчин и женщин помогут вам сделать ваш праздник просто незабываемым. Также этот сайт станет настоящей находкой для школьников, учителей и воспитателей в детском саду, потому-что вы здесь подберете для себя и детишек оригинальные и интересные Сценарии.