Кожен день у школі відбувається щось цікавеньке. Пропонуємо Вам сценки зі шкільного життя веселі.

Учитель.
Що ви знаєте про Червону книгу?
Учень.
Червона книга - це

список дефіцитних тварин.
Учитель.
Що ви знаєте про молі?
Учень.
Це хижа тварина, пожираюче вовняні шкарпетки.
Учитель.
Яке призначення плавців у риби?
Учень.
Плавці призначені для того, щоб риба могла гальмувати на поворотах.
Учитель.
Що ви можете розповісти про Пржевальським?
Учень.
Пржевальський вигадав нову породу коней.
Учитель.
Хто знає, чому лелеки на зиму відлітають до Африки?
Учень.
Щоб і негри могли мати дітей.
Учитель.
Чим живляться їжаки?
Учень.
Швидше за все, кактусами.

Джерело: http://szenki.in.ua

Перед уроком.
Учень.
Знову хімія, і я знову нічого не знаю і, як завжди, мене запитають. Що би придумати? (Нишпорить в кишенях, знаходить там гудзик.) А, це ідея!
На уроці.
Учитель. Привіт, сідайте. (Дивиться в журнал.) Ну що, кого мені сьогодні запитати? Хто вчиться на одні двійки? Кого не було на уроці ні вчора, ні позавчора, ні позапозавчора? Хто там зараз ховається під парту? Ага, Денисик! Іди до дошки і напиши електронну формулу води. Ти ж її знаєш?
Учень.
Звичайно, знаю. Це простіше простого. А, до речі, я вам гудзик приніс.
Учитель.
Навіщо?
Учень.
Ну як же? Ви ж їх колекціонуєте.
Учитель.
Хто тобі таку нісенітницю сказав?
Учень.
Та все в школі знають, що ви гудзики колекціонуєте.
Учитель.
Немає і не було такого ніколи.
Учень.
Ніна Іванівна, ну що ви віднікуєтеся? Це ж так чудово – колекціонувати гудзики. Деякі колекціонують календарики, монети, лотерейні квитки, а ви – гудзики! Подивіться, який гудзичок гарненький: на сонечку переливається. Він і червоненький, і зелененький (крутить перед учителем) і такий міцний, з твердого металу.
Учитель.
Так, я не колекціоную гудзики, давай закриємо цю тему. Чи не забалакуй мені зуби. До речі, ти кажеш, що гудзик з металу, тоді розкажи-но мені про основні властивості металів.
Учень
Метали … Так простіше простого … Метали, вони і в Африці метали, Ніна Іванівна. Ось знову ви вперто! Я дуже поважаю людей, у яких є хобі. А у гудзичка аж чотири дірочки! Подивіться.
Учитель.
Що ти мені мізки пудрити? Я ніколи не збирала гудзики і не збираюся їх збирати.
Учень.
Ну от, ви знову починаєте. А я-то так сподівався, що принесу вам цей чудовий гудзик, і ви зрадієте. Адже я, коли його побачив, одразу про вас згадав. Я всю ніч не спав, думав: як би не забути, як ви зрадієте, коли його побачите.
Учитель.
Весь клас, чи що, змовився? Навіщо мені цей гудзик, що у мене своїх мало?
Учень.
Ось саме, ще більше буде, раз ви кажете, що у вас їх мало. І гудзичок-то рідкісний. Напевно такого у вас немає.
Учитель.
Та заради Бога, відчепися ти від мене! Чесне слово, я не збираю ці гудзики, що ти до мене причепився?
Учень.
Причепився? Та хіба я причепився? Я хотів як краще. У вас навіть на лобі написано, що ви їх збираєте. Візьміть, будь ласка! (Подає вчителю.)
Дзвенить дзвінок.
Учень.
Ну ось, дзвінок. А якби ви відразу його взяли, я б встиг вам розповісти і про Н2О, і про основні властивості металів. Як завжди, гарна оцінка зірвалася.

Джерело: http://referatuk.net.ua

Дзвенить дзвінок. Вчителі розсаджуються в класі за парти, як учні. Входить учень, який представляє себе вчителем.
Учень. Ну, хто готовий відповідати?
Учитель фізкультури (тягне руку). Можна?! Можна?! Ну-у…

Учень (здивовано). Фізрук? Вивчили домашнє?
Учитель фізкультури. Ні, я хочу вийти.
Учень. Сидіти! Надумалися – вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! Так хто відповідатиме? Н-дя, як завжди добровольців немає. Нулі! Тоді нам відповість, нам відпові-і-сть (дивиться в журнал)... Учитель географії.
Учитель географії. Тільки що, так відразу я! А чого я?
Учень. Ну, Миклуха-Маклай, розповідайте нам, куди впадає Чорне море. Не підказувати! Хто підказував? Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! Дуже погано. Ай-яй!
Учитель фізкультури (тягне руку). Ну, пустіть… Я хочу вийти! Ну дкуже-е-е...
Учень. Навіщо?
Учитель фізкультури. А я на вушко. (Шепоче)
Учень. А перерви вам було мало, га? Знову ухилятися від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Перекур? Та я вас наскрізь бачу! А табличка множення, га? А 7 на 8, га? Мовчимо? Не вийде, Олександре Петровичу! Математика - цариця полів.
Учитель математики. Не полів, а наук… Смію замітити….
Учень. А вас ніхто не питав! Ясно? Мені краще знати! Відповідайте, Людмила Павлівна, чому дорівнює сума квадратних катетів?
Учитель математики. Яких-яких катетів?
Учень. Не знаєте? Може, ви й про квадратну гіпотенузу нічого не чули? Два, Людмило Павлівно, два! Несіть щоденника! Прийдете завтра з батьками! А ви, Валентине Миколайовичу, чому сяєте, з хімією у вас все в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут? Що, повний нуль? Абзац? Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, копір, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом! І з лугами у вас теж… Не краще. Зовсім погано. Тупо один бал. Так що ваша карта бита. На другий рік! Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.
Учень. А це що за сторонні звуки? Учитель літератури! Хто би подумав! Сидять і базікають. Ха!.. А ось хай Ірина Валентинівна нам розповість, в якому році Шевченко написав свою «Лісову пісню».
Учитель літератури. Я забула... Я вчила...
Учень. А-а-а-а!.. Вчила вона! Я знаю, як вона вчила! Через пень-колоду! Переучила!.. Книжки в сумці, а хлопці в думці! Називається, приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…
Заступник з виховної роботи гортає журнал мод.
Учень (вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» гортає! Встати, Світлана Юріївна! Вирядилась, як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! негульки, я сказав!.. Щоденник! Бігом!
Завуч. Я забула...
Учень. А голову ви вдома не забули?! Пам'ять у неї! Дівоча! Якщо завтра щоденник не принесеш, зараз же додому відправлю! За батьком! Хай виховує батьківським вихованням!
Англійка. М-можна увійти?
Учень. Привіт, Ніно Олександрівно, явилися-не запилилися! Де це ви пропадали? Знову каву пили? Швиденько до дошки. Відповідати.
Англійка Говорить по-англійськи.
Учень. Два, Ніна Олександрівна.
Англійка. Чому? Я все вивчила.
Учень. У нас зараз не англійська мова! Ні, любі мої, так справа не піде. Кінець року на носі. А ви, нехлюї, лобуряки, двійок нахапали! Одиниць! Так ви ніколи зі школи не підете! Завтра батьківські збори!

Джерело: http://szenki.in.ua/index.php/shkilne-zhyttia/202-urok